Виявляється, це “провокатори” спровокували Беркут і тому сталася бійня, а не тому що Беркут – звірі, які захищають режим і виконують злочинні накази. Браво, Руслано!
Є ще в когось сумніви щодо цієї персони, яка в свій час була радником Януковича, бо боялась опинитися “в багажнику”? Яка засудила знесення Лєніна?
“Дуже болить голова і нехороший стан від сльозогінного газу.
Я так і не зрозуміла, хто його розганяв на людей перед автобусами? Беркутня чи так звані специфічні «наші»?.
Дуже занепокоєна тим, ЩО відбувається, а ще більше тим, ЯК це відбувається!
Дехто, кого ми називаємо час від часу «провокаторами», насправді такими себе не вважають.
В своїх очах вони «герої», «вояки», «справжні» на відміну від «несправжніх» борців, українців, тощо.
У них своє право на правду, але скажу, що бачу і відчуваю я.
Поведінка цих людей вкрай небезпечна.
Вони завжди говорять, «якби не ми, хто б вас захистив», але їх захист ніколи не захищає. Завжди навпаки.
Десяток або декілька десятків пацанів в пов’язках наскакують, провокуючи беркутню на бійку, а потім розчиняються серед людей, яких вони реально «підставляють».
Серед натовпу, в якому вони зникають, реально неозброєні, неекіповані прості люди, жінки, старі, молодь, журналісти.
Сьогодні біля автобусів була «класика їх маневрів» – навколо купа незахищених людей, а ці «справжні» б’ють беркутів по ногах, намагаються вдарити через голови людей, лишаючись в недосяжності і фактично прикриваючись людьми, ще й провокують до бійки тих, хто тримається з останніх сил, щоб не лінчувати недолюдків в погонах. Це ми і називаємо провокацією.
Який би ми мали результат, розпочавши силовий сценарій? Можливо, ще більшу бійку, ніж вдень. Можливо, намагання тотальної зачистки на місці конфлікту. А, можливо, надзвичайний стан чи в найгіршому випадку – громадянський конфлікт, читай війну.
Будь-який результат для нас є ПРОГРАШЕМ. Тому що ми не готові до силового протистояння, читай наступу. А ті, що називають себе «справжніми», жодного разу, як справжні воїни, не вийшли з відкритим забралом, сам на сам з тими, на бойню з ким вони закликають мирних людей.
Їхні дії на руку Захарченку, Пшонці і Ко. Це те, чого злочинній владі так не вистачає, щоб нарешті силою задусити протест.
Наша сила в мирному протистоянні, в мільйонних протестах, в національній солідарності, у вірі і в послідовності на шляху до мети. Коли народ є нескореним владі, влада перестає бути владою.
Моє звернення не є зверненням до конкретної організації чи сили. В кожній з них є чесні люди, справжні патріоти, готові захищати Батьківщину і власний народ від несправедливості ціною власного здоров’я, власної крові і навіть власного життя.
Моє зверненн є зверненням до тих, хто намагається бути «справжнім» ЦІНОЮ ЧУЖОЇ КРОВІ.”
І на кінець Русланочка публікує фотографію, де страшні “провокатори” бризкаюь на беззахисний і добрий Беркут з балончику. Нещасні спецпризначенці… як їй, мабуть, їх шкода.
