Віра і служіння. Навколо цих «суттєвих елементів християнського життя» у світлі прочитаного Божого слова Папа Франциск побудував свою проповідь, виголошену під час Святої Меси в Баку, яку він очолив в парафії Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії.
Перше читання було з книги пророка Авакума, який взиває Бога, щоби Він «відновив справедливість та мир, які люди порушили насильством». «Докіль, Господи, благатиму про допомогу?» – запитує пророк. Бог, відповідаючи, «не розв’язує ситуацію раптово», але заохочує до терпеливого очікування, ніколи не втрачаючи надію. Так Господь, за словами Святішого Отця, чинить із нами: «не виконує наших прагнень, які відразу та постійно мали би перемінити світ та інших, але намагається, насамперед, зцілити серця», бо Він «перемінює світ, перемінюючи наші серця, а цього Він не може зробити без нас».
Але мати «живу віру не є легко», тому на сторінках Євангелії чуємо прохання Апостолів, звернене до Господа: «Додай нам віри!». Ісусова відповідь є несподіваною: «Якщо б ви мали віру…». «Віру, яка є Божим даром, про який слід завжди просити, потрібно також розвивати з нашого боку. Вона не є якоюсь магічною силою, яка сходить з неба, не є “обдаруванням”, яке отримується один раз і назавжди, не є також супер-силою, яка потрібна для того, щоб розв’язувати життєві проблеми. Бо віра, придатна для задоволення наших потреб, була би егоїстичною вірою, повністю зосередженою на собі. Віру не слід плутати з добробутом», – пояснив проповідник, зазначаючи, що «нашою частиною» співпраці з Божим даром є служіння.
Папа пояснив, що після слів про могутність віри Ісус відразу говорить про служіння, тому що «віра та служіння» є «тісно пов’язаними». Святіший Отець використав образ, близький місцевим вірним: «Ваші килими є дійсно творами мистецтва і мають дуже давню історію. Також і християнське життя кожної людини походить здалека, воно є даром, який ми отримали у Церкві, він походить з серця Бога, нашого Отця, Який бажає кожного з нас вчинити шедевром створіння та історії. Кожен килим, як ви добре знаєте, має бути витканий відповідно до піткання та основи, бо лише з такою структурою в цілість буде добре укладеною та гармонійною. Так воно є і з християнським життям: його потрібно щодня терпеливо ткати, переплітаючи між собою чітко визначені піткання та основу – піткання віри на основі служіння. Коли віра пов’язана зі служінням, серце утримується відкритим і молодим».
У цьому контексті слід відповісти на запитання про те, чим є служіння. «Ми можемо думати, що воно полягає в тому, щоб бути вірними своїм обов’язкам чи в тому, щоб робити щось доброго. Але для Ісуса воно означає щось більшого», – зазначив Святіший Отець, підкреслюючи, що Він вимагає «абсолютної готовності, без обрахунків та шукання користі».
«Отож, ми не є покликаними служити лише з метою отримання винагороди, але – наслідуючи Бога, Який став слугою з любові до нас. І ми не покликані служити час від часу, але – жити служачи. Служіння, отже, є стилем життя, більше того, воно повністю підсумовує в собі стиль християнського життя: служити Богові в адорації та молитві, бути відкритими й готовими, конкретно любити ближнього, з запалом діяти на користь спільного добра», – сказав Наступник святого Петра, зазначаючи, що також «не бракує спокус, які віддаляють віруючих від стилю служіння».
Такими спокусами, за словами Папи, є дозволити охолонути своєму серцю, а літепла особа «залишає для Бога і для ближніх лише якийсь відсоток свого часу і свого серця», та «надмірний активізм», внаслідок якого служіння стає засобом, а не метою, якою, натомість, стає «престиж, далі – влада і бажання бути великими».
«Повертаюся до образу килима, застосовуючи його до вашої прекрасної громади, – підсумував Святіший Отець. – Кожен з вас є, немовби, прекрасною шовковою ниткою, але лише добре переплетені між собою нитки творять чудову композицію. Завжди перебувайте в єдності, смиренно живучи в любові та радості. А Господь, Який творить гармонію серед відмінностей, вас захищатиме».
Джерело:
