Нещодавно Святіший Отець Франциск представив усій Вселенській Церкві нове Апостольське повчання «Amoris laetitia» (Радість любові). У всіх Церквах світу дискутують про цей документ. Існує багато запитань, як до самого тексту, так і про те, яким відтепер повинно бути душпастирство родини.
Сказав Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав під час представлення постсинодального Апостольського повчання Папи Франциска «Amoris laetitia» 10 червня в Патріаршому домі у Львові. Захід відбувся з ініціативи Комісії УГКЦ у справах родини та Інституту родини і подружнього життя УКУ.
Глава Церкви запропонував замислитися над тим, чому Святіший Отець сконцентрував свою увагу на проблематиці родини, розповів, яким чином відбувалися Папські Синоди на цю тему, та проаналізував текст документа.
Як новообраний Глава УГКЦ Блаженніший Святослав уперше взяв участь у роботі Папського Синоду восени 2011 року, що його скликав ще Папа Венедикт XVI? Синод був присвячений темі «Нова євангелізація». «Ця тема для тодішнього Папи була важлива, адже Римський Архиєрей усвідомлював, що в сучасному світі голос християнських спільнот слабне і стає нечутним, – продовжив Предстоятель УГКЦ. – Європа стала дехристиянізуватися. Батьки, які є християнами, перестають хрестити дітей. Тож Папа закликав усю Церкву до нової євангелізації християнських країн, які втрачають первісну життєвість, свіжість християнського життя». Таким чином, на Синоді обрали групу, яка продовжила працю над цією проблематикою – Постійну раду Папського Синоду.
Варто зазначити, частина членів цієї Ради обирається таємним голосуванням, а частину Папа призначає особисто своїм декретом. Очільника УГКЦ Папа призначив окремим декретом, як представника від Східних Католицьких Церков. Тож Рада ретельно працювала над цим питанням за участю експертів у цій ділянці.
«У питаннях, які ставив перед собою Папа Венедикт XVI, ішлося про те, що у світі втрачений давній механізм передавання віри. Дуже глибоку кризу сьогодні переживає родина. Колись у родині передавався найперше християнський досвід, якого ми вчилися від бабусь і дідусів, що були для нас «живими енциклопедіями», а зараз цього вже немає», – зауважив він. Багато дідусів і бабусь доживають свого віку в будинку престарілих, а діти часто ростуть без батьків.
Згадана робоча група підготувала вже новому Папі Франциску постсинадальний лист про нову євангелізацію, який він назвав «Evangelii Gaudium» (Радість Євангелія). Згодом відбувався двохетапний Папський Синод – Надзвичайний і Звичайний. Це було необхідно для того, аби залучати до дискусії не лише єпископів-делегатів, а й все церковне тіло (тих, хто живе подружнім життям). Незабаром було проведено анкетування в усіх єпископських конференціях світу заради з’ясування нагальних родинних питань.
У жовтні 2015 року відбувся Звичайний Папський Синод, у підсумковому документі якого йшлося про те, що ніхто не має наміру змінювати вчення Католицької Церкви про подружжя і сім’ю. Бо єпископи, як наступники апостолів, є не господарями Божої істини, а Його слугами. «Стало зрозуміло, що інституція сім’ї в глобальному вимірі є у великій небезпеці. У модерному світі сім’ю атакують сучасні культурні стереотипи. Нові ритми життя спричинюють те, що люди швидко рухаються і не мають часу упродовж дня навіть зустрітися одне з одним. Існує велика самотність тих, хто постійно кудись поспішає, заробляє і споживає. Немає часу не лише на себе, а навіть для того, щоб любити. До того ж культурні елементи руйнують сімейний ритм і породжують нові ідеології. Зокрема, ідеться про ідеологію гендеру, яка пропагує, що сім’я не є інституцією, необхідною для приватного блага і щастя», – наголосив Блаженніший Святослав.
Як в таких обставинах Церква повинна захищати сім’ю? «Як колись в Україні сім’я врятувала Церкву, так тепер святим обов’язком Церкви є врятувати сім’ю», – додав він. За словами Глави Церкви, попри те, що світ має нові засоби спілкування, які пов’язують його в «одне глобальне село», людина є дуже самотньою. Але ту самотність можна подолати «завдяки родині, сім’ї та іншій особі, яку Бог створив саме для тебе». «У своєму Апостольському повчанні Папа прагнув проголосити сучасному світу євангеліє подружнього життя. Бо сім’я – не інституція минулого, а життєво важлива і необхідна сучасній людині», – підсумував Предстоятель Церкви.
