Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба (Декалог українського націоналіста).
У духовному житті українського народу важливу роль відіграє архетип трійці, відомий ще з дохристиянських часів. Серед археологічних пам’яток на Полтавщині та Київщині знайдено предмети зі зображенням тризуба, які належать до VI—VIII ст. Він міг символізувати три стихії (повітря, воду й землю), сокола в польоті або вершечок булави як знак влади.Та він може символізувати, на думку дослідників, трійцю життєвих енергій (Мудрість, Знання й Любов), трьох рівноправних сил, що виходять з одного джерела — Абсолюту. Цей знак виявлений на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, на варязькому мечі, на гербі французької королеви, доньки Ярослава Мудрого — Анни та ін.
Як відомо, слово “тризубець” вживалось в українській мові щодо назви тризубих вил. Власне символ, що визнаний за герб нашої держави, ще й досі в деяких українських землях називається “трійцею”, що точніше і повніше виражає глибинний зміст цього знаку. Суть тризуба (“трійці”) наш народ передав словами: “Бог трійцю любить”. Йдеться ще про передхристиянську трійцю як знак триєдності світобудови і символ триєдиної сили Бога наших предків. Знак тризуба лежить в основі най архаїчніших культів наших предків: Великої Родоначальниці, Праматері, Життєдайного Вогнища, вогненосного Змія тощо.
Тричленні символи існують на нашій землі ще від часів трипільців. Ними користувались антські зверхники, а відтак київські князі. Юрій Долгорукий ще використовував знак, у якому поєднувався тризуб і хрест, а його московські нащадки цим знаком вже не користувались. Це ще один аргумент на користь того, що тризуб належить українцям, а морквинам він був чужий.
З прийняттям християнства сприйняття тризуба зазнає змін, широко утверджується його антропоморфне трактування як Святої Трійці. У цьому також виявляється двовірство наших предків.
