«Весь світ біля твоїх ніг!», «Кидай нудну роботу і подорожуй!» — приблизно такі заклики мі часто бачимо в соцмережах. Багато потай заздрять тревел-блогерам — людям, які зробили подорожі своєю роботою і тепер ніби спеціально дражнять неймовірними фотографіями та відео з усіх куточків планети. Але що ховається за цими крутими кадрами? Так вже прекрасна і безтурботна життя вічного мандрівника, як здається?
Ми вирішили детальніше дізнатися про «темній стороні» життя відомих тревел-блогерів, про яку зазвичай не прийнято говорити. А в кінці ми розповімо про новий формат подорожей, до якого прагне все більше людей.
1. Відсутність стабільного заробітку і необхідність вкладень
- «Загальне правило таке: протягом першого року ви, швидше за все, нічого не заробите. Більшість рекламодавців не будуть інвестувати в блоги, якому немає ще й року. Спочатку треба зарекомендувати себе як надійного партнера. Але й у досвідчених блогерів немає фінансової стабільності. Я зароблю купу грошей, то сиджу на мілині. Важливо мати заощадження і чітко планувати свої витрати», — попереджує Кейт Маккаллі, творець блогу Adventurous Kate.
https://www.instagram.com/p/BzDSRIwipc2/
- «Цей вид діяльності постійно вимагає вкладень, особливо спочатку. Авіаквитки, житло, різноманітне обладнання та спорядження, а також необхідні освітні курси коштують чималих коштів. Одним з моїх найбільших жалю було те, що я не заощадила більше грошів, перш ніж кинути звичайну роботу і перейти до тревел-блогерству», — каже Дженніфер О’брайен, засновник сайту The Travel Women.
2. Це робота 24/7, а не пару годин в день
- «Більшість людей думали, що все, що я роблю, — це подорожую і пишу пару постів в день. Але насправді я ніколи в житті ще не працювала так старанно. Спочатку я проводила по 12-14 годин за ноутбуком, щоб створити свій сайт і перетворити його в бізнес. Ведення блогу про подорожі — це набагато більше, ніж просто написання постів: я витрачаю купу часу на переговори з потенційними рекламодавцями та спонсорами, просування в соцмережах, редагування фотографій і відео, спілкування з передплатниками та іншими блогерами. Я постійно хочу покращити свій блог», — пише Неллі Хуан, автор блогу WildJunket.
- «Конкуренція у сфері тревел-блогерства дуже висока, доводитися боротися за кожен клік. Ми витрачаємо дуже багато часу і сил, щоб постійно збільшувати трафік нашого сайту», — розповідають Елейн і Дейв, творці блогу The Whole World is a Playground.
3. Ви дивитеся на все через об’єктив камери і залежите від технологій
- «Мій чоловік — змучена душа. Він повинний зробити найкращі фотографії, де б ми не знаходилися. Ми не можемо з’їсти ні шматочка або зробити ковток напою, поки він не буде сфотографований, тому що ці знімки потрібні для посту. Щоб отримати гарний кадр, чоловік дереться по стінах, лежить на землі посеред руїн або змушує мене стояти на самоті в темряві, чекаючи сходу сонця», — ділиться Елейн (The Whole World is a Playground).
- «Найгірше йдуть справи з залами очікування та літаками. У той час як всі інші сидять тихо і займаються своїми справами, ми клацаємо все, що представляє інтерес. Мене незліченну кількість разів запитували, не в перший раз я полечу на літаку. Ні, я просто хочу сфотографувати сидіння, їжу, салон. Деякі дивляться на нас, як на божевільних», — додає вона.
- «Я подорожую з купою важкого і дорогого обладнання: камери, ноутбук, зарядки. Я постійно ношу за плечима 10-кілограмовий рюкзак, це дуже втомлює, і треба стежити, щоб ніхто нічого не вкрав. Мені постійно потрібен інтернет, відсутність Wi-Fi у віддалених місцях змушує мене сильно нервувати», — нарікає Неллі Хуан (WildJunket).
4. Красиві довгі тексти можуть залишитися непоміченими
- «Мені подобається подорожувати й писати тексти, але я не змогла влитися в формат тревел-блогів. Блогосфера завалена однотипними постами типу „Топ-10 речей, які потрібно зробити в [місті]“. Це зрозуміло: такі пости привертають увагу яскравими картинками, швидко читаються і містять ключові слова та хештеги типу „відпустка“, „море“, завдяки яким вони будуть спливати при пошуку інформації на тему подорожей. Але цею вміст в масі своїй бездушний, в ньому немає реальних почуттів і емоцій», — впевнена Ганна, творець блогу Slightly Astray.
- «Через рік я зрозуміла, що тревел-блогер з мене ніякий. Я відвідала 20 міст Європи і дещо як змогла написати лише 7 з них. Причому мої тексти не містили реально корисних порад. Я не знала, як просувати себе в соцмережах. Багато разів я сідала за ноутбук з наміром написати що-небудь надихаюче і так і не змогла нічого з себе видавити», — пише Ганна (Slightly Astray).
5. Реальність доводиться сильно прикрашати
https://www.instagram.com/p/ByC7euuCZvq/
- «Одного разу я розмовляла з допомогою відеочату зі знайомою мандрівницею. Вона відчувала себе жахливо — скаржилася на стрес і безсоння. Однак на наступний ранок вона розмістила фото в соцмережах, де виглядала свіжою і сяючою і, здавалось, насолоджувалася поїздкою. Зображення ідеальної реальності стало обов’язковою грою для всіх тревел-блогерів», — наводити приклад тревел-журналіст Ніккі Варгас.
- «Інший випадок. Я в Марокко, зігнулася від болю в животі через курки сумнівної свіжості. І чому я колись вирішила, що це розумно — залишити свій дім, сім’я ю і друзів, щоб літати по всьому світу? Мої пости здаються зайвими (хто не писав про Марокко в наші дні?), фотки в інстаграму — недостатньо крутими, а вся моя кар’єра єра блогера-мандрівника — дурною. Питання „Що, чорт візьми, я тут роблю?“ висить у повітрі. У мене був такий же момент на Філіппінах, в Мексиці, в Індонезії, в Аргентині», — зізнається вона.
6. Складно підтримувати постійне спілкування з близькими
- «Ми втратили зв’язок з родиною і друзями. Ми не бачили, як ростуть наші племінники і племінниці. Ми страшенно знудьгувалися за рідним. І хоча є такі речі, як Facebook і Skype, немає нічого краще, ніж людський контакт», — пише сімейна пара мандрівників Дейв і Deb, які витворили блог The Planet D.
- «Коли я тільки починала, мені було 20, і подорожі по світу були цілком звичайною справою для мого віку, але зараз мені 33, і більшість моїх друзів одружені, у них є діти. Іноді це віддаляє мене від них», — ділиться мандрівниця Шеннон О’доннелл.
7. Серйозні стосунки? Забудьте
- «Я не перебуваю в одному місці досить довго, щоб підтримувати тривалий зв’язок. Я намагалася вибудувати стосунки на відстані, але вони все-таки впали. У мене немає можливості часто знайомитися з ким-то. Коли я потрапляю на перше побачення, воно перетворюється в нескінченні розпитування про моїх подорожах», — зізнається Дженніфер О’брайен (The Travel Women).
- «Коли ви зустрічаєте кого-то симпатичного у чужій країні, на задньому плані завжди з’єднання являється думка: „Це ненадовго“. Почуття цокаючого годинника — це відстій. Якщо ви вирішите перевести відносини в довгострокові, постає вибір: або один винен зав’язати з подорожами, або іншому доведеться все кинути і теж мотатися по всьому світу. Мало хто на це піде», — вважає Вікторія Бревуд, творець блогу Pommie Travels.
8. Враження від поїздок притупляються
- «Коли ви їдете в довгоочікувану відпустку, вас охоплює особливе хвилювання, ви тішитеся нові враження. Але коли ви подорожуєте весь час, це почуття втрачається. Я приймаю все як належно. Речі виглядають однаково. Я бачила так багато водоспадів, заходів та храмів, що всі вони починають зливатися в одне. Я думаю, можна порівняти залежність від подорожей з будь-якою іншою залежністю. Емоції від нових місць стають все менш яскравими, і з кожним разом хочеться побачити щось більш і більш неймовірне, щоб відчути реальне захоплення», — ділиться Вікторія Бревуд (Pommie Travels).
9. Почуття невизначеності і смуток за будинком
https://www.instagram.com/p/BzOeUrDh0VV/
- «Життя на валізах може бути стомлюючим. Упаковка і розпаковування речей, проживання в незліченних готелях, бронювання рейсів, планування автобусних маршрутів, читання карт — все це стомлює. Іноді мені просто не хочеться ні про що думати. Я хочу працювати на своєму комп’ютерній комп’ютері, готувати нормальну їжу вдома, ходити в спортзал і не робити нічого іншого. Я хочу мати можливість складати акуратно складений одяг в шафу, замість того щоб запихати її в сумку, і прати її будинку, а не виходити на вулицю. Я зрозуміла, що мені потрібна база — місце, де я буду жити не менше місяця», — підсумувала Вікторія Бревуд (Pommie Travels).
Бонус: новий тренд — відповідальний туризм
Незважаючи на мінуси, з якими стикаються тревел-блогери, більшість з них не хочуть кидати цю професію. Однак частина мандрівників вже відмовляються від численних швидких поїздок, сенс яких — зробити ідеальні фото і коротко розповісти про визначні пам ” ятки. Все більш популярними стає відповідальний туризм. Мета — мінімізувати негативний вплив туризму на навколишнє середовище, а позитивний внесок у життя місцевого співтовариства, навпаки, збільшити.
Мандрівники, які розібрали цей напрямок, не просто відпочивають на пляжі, але і очищають його від сміття. Не просто фотографуються з місцевім населенням, але намагаються більше дізнатися про його традиціях, а також про насущні проблеми. Не просто пишуть пости «Що подивитися в місті N за 3 дні», але діляться перевіреними порадами, як подорожувати людям з обмеженими можливостями, з дітьми або з мінімальним бюджетом.
