Психологи називають цей прийом “погляд”.
Люди, які нам подобаються, приковують наш погляд, ми на них “залипаємо”, пристально дивимося і через погляд вони відчувають нашу симпатію.
Тому слухати співрозмовника і говорити до нього слід, дивлячись в очі. Єдине, щоб не переборщити.
Оптимальною тривалістю розмови «очі в очі» вважають 10 секунд, потім краще на кілька секунд відволіктися на щось чи когось іншого.
Погляд краще не опускати нижче очей вашого візаві. Візуальний зв’язок має тривати щонайменше 60–70% часу всієї розмови.
Нервовим й сором’язливим людям, що дивляться в очі менше ніж 1/3 часу розмови, дуже рідко довіряють.
Уникнення контакту очима неусвідомлено оцінюється співрозмовником негативно: невпевненість, неправдивість, приховування чого-небудь співрозмовником.
Візуальний контакт. Як це працює?
1. Відкритий, прямий погляд сигналізує – «я дружелюбно налаштований, впевнений».
2. Дружелюбність, товариськість забезпечує задоволення потреби у захисті.
3. Задоволення потреби в захисті супроводжується позитивними емоціями.
4. Людина, яка стає джерелом позитивних емоцій “притягує”, має вплив, схиляє на свій бік.
Отже, дивіться людям в очі, застосовуйте їх за призначенням – дивитися на зовнішній світ. Очі-магніти.
****
Часто ми говоримо фразу “Чому мені ніхто про це не сказав?”. Вона завжди супроводжується інсайтом, овва-ефектом. І після цього життя вже не є таким, яким було раніше.
