В останні дні все частіше звучать радісні вигуки про те, що Крим для путінського режиму став настільки непідйомним вантажем, що незабаром він просто його кине і поверне в лона України. Мовляв, економіка Росії страждає від накладених санкцій, населення незадоволене обстановкою і це невдоволення буде тільки рости, сам же півострів витягує з бюджету мільярди і користі від нього, навіть як від майданчика для обширного рейдерського промислу – ніякої.
Однак, подібні захоплені вигуки слід припиняти на корені, оскільки вони більшою мірою відірвані від реальності, ніж навіть зомбовані руССоСМІ адепти культу Путіна. І ось чому.
Відповідно до одного з доводів захоплюватися особою, крах економіки РФ і падіння рівня життя до збиральницького промислу, змусить Росію відмовитися від своїх імперських амбіцій. Дуже навіть реалістично звучить, але не втілиться в реальність – 100%! Все тому, що в даному випадку не враховується один основний момент – народ в Росії споконвіку живе збиранням і погіршення економічних показників, зникнення з прилавків віскі і червоної риби аж ніяк не стане переломним моментом для тих, хто в підвалах по-старому заготовлює закрутки на два роки вперед.
На всій величезній території Росії лише лічені міста можна назвати розпещеними дарами цивілізації, в тій чи іншій мірі, і підтримання належного рівня на період спаду в цих місцях буде пріоритетним. Навіть якщо і в Білокам’яній виникнуть обурені бунти … Я вас благаю! Один такий ми перед Новим роком вже бачили, гордо названий Евроманежкой, а на ділі виявився не більше ніж загоном для стада овець.
До того ж, поки в Росії переважає совдепівський менталітет, крах економіки і санкції не матимуть належного результату, бо покоління, вигодуване нестатками і одноманітністю, буде на тлі всіх цих погіршень прибувати в ностальгійній екстазі, відчуваючи прилив нових сил, повернення молодості. Та й відчуття обраності, на тлі протистояння з загниваючих Заходом, як важливий фактор – не на користь санкцій.
Існує думка, що півострів вийде повернути на законних підставах, через міжнародні суди … На жаль, але і тут змушений розчарувати ідеалістів світової системи правосуддя. Хочу лише поставити запитання, а які захоплені території Росія взагалі повертала згідно світовому праву? Курили? Калінінград?
Їдемо далі. А далі у нас палацовий переворот. Причому переворот пророкують як у виконанні бізнес-еліт, так і найбільш наближеними особами до Путіна, зокрема, безпосередньо міністром оборони – Шойгу. Тим не менш, цей варіант теж слід вивчити на міцність і з перших же хвилин стає зрозумілим, що бізнес не повстане проти Путіна.
Насамперед – найбільш важливі монополії зараз переводяться під забезпечення за рахунок держави, той же пенсійний фонд. Сенс повставати проти тирана, якщо він продовжує годувати зі своєї руки? При цьому ущемленим виявляється лише народ, якого будуть обкладати податками, позбавляти майбутніх пенсій, але найближчим часом народ буде тільки в ейфорії від того, що відбувається – дивимося вище.
Що ж до військового перевороту, то на Шойгу та інших військових покладають експерти в даній області занадто великі надії. Вони так само як і бізнес-еліти навіть у найважчі часи будуть себе цілком привільно відчувати, завдяки повному забезпеченню згори. Та й поки у Путіна під контролем пропагандистська машина і беззастережна підтримка більшості народної маси, ніхто не буде у відкриту протистояти йому. Хіба, що отрута у вухо і «О, боже!» – Світло наш сонечко помер раптовою смертю. Але …
Але і при такому розвитку ситуації Україні не варто очікувати поступок з боку Росії і все тому, що на зміну Путіна навіть з таким сценарієм не прийде божий одуванчик. Все, більше менш, вагомі кандидатури на зміну путіна не є прихильниками дружніх взаємин з Україною. Навіть одіозний недо-опозиціонер Навальний проти повернення Криму Україні. А тому, і раптова смерть не зіграє на руку в даному питанні.
І на завершення – кримчани втомляться від положення загнаних у кам’яний вік пітекантропів і самі повернуть півострів до складу України. Мабуть, ще більш неймовірний сценарій, ніж повернення півострова безпосередньо Росією.
Таке неможливо, по-перше, чисто психологічно, бо людині з певною дисфункцією логічного мислення властиво не визнавати своїх помилок. А саме така дисфункція має місце бути у всіх представників сепаратистських течій, оскільки прагнення до розвалу з боку дотаційних районів, не можна назвати вершиною логічного та раціонального мислення.
По-друге, не забуваймо, що за минулий час Крим перетворений на військову базу і справжній концтабір, в межах якого будь-яке обурення народних мас буде придушене жорстким шляхом, в кращих традиціях високодуховного держави.
А тому, лише повернення території військовим шляхом залишається в даному контексті. Але на цьому тлі виникає питання, а воно нам треба? Припустимо настане день, коли Росія буде ослаблена до межі санкціями і бюджету буде насилу вистачати, що б накачувати повітря в колеса БТРів і почнеться кримська визвольна операція – але це все одно не одна сотня і навіть тисячі життів. Життів патріотів, які залишилися віддані Україні та ідеалам єдиної нації. І заради кого ці жертви?
Заради контингенту, який вже в глибині душі зрозумів во що вступив, але так і не здатного сказати це вголос і багатотисячним ором? Заради дотаційного регіону, без якого навіть краще ніж з ним? Заради отримання знову до свого складу чергової клоаки сепаратистських настроїв, так чи інакше, які збереглися в головах незнищенних совків? А може заради кримських татар, які одні з небагатьох залишилися віддані ідеям цілісності та непорушності українських кордонів? Або заради відновлення почуття власної гідності?
Як би там не було, але мирного повернення півострова не буде – впевнений більш ніж на 100%. А от яким шляхом – через повстанські рухи, партизанську війну, революцію місцевого розливу або повномасштабний наступ він буде повернутий, питання інше і більш глибоке, я б навіть сказав – делікатне.
