ЧИТАТИ ВСІМ: поїздами Інтерсіті з Києва їде мила жінка і говорить по телефону

— Люда, я так втомилася, я хочу додому, це жах. Він, звичайно, хороший зять і заробляє начебто непогано, але я так втомилася — все не по-людськи, Люда, все не по-людськи.

Все автоматизовано, Люда, скрізь підсвічування, я тарілки помила — скандал: мамо, навіщо ви витрачаєте гарячу воду, у нас лічильник, є посудомийка, нічого не чіпайте. Я пішла, купила відмінне миючий, називається «Економ» — запакували мені назад везти додому: ми таким не користуємося. Люда, це ж жах.

І головне, вона йому подгавкивает, в рот йому заглядає, Борєнька ті, Борєнька се, мені й слова не можна йому поперек сказати. Хотіла дитину на Різдво відвести в церкву на службу — хоч трохи постояти, їй же цікаво — не пустили. Сказали, церква московська. Та яка різниця, хто там дивуватися, яка вона, на ній написано, що вона є московська? Церква і церква.

І головне, мала вже сто якихось колядок вивчила, співає мені «Пане господарю», ще щось, я не є ятала, а нормальної пісні ні одного не знає. Я її давати вчити «Маленькій ялинці холодно взимку» — знову скандал: пісня не та. Я кажу — це гарна пісня, ласкава, я її в дитинстві сама співала — не можна. Я ходжу, співаю «Весело, весело зустрінемо Новий рік», а зять переспівує: «Весело, весело зустрінемо майонез». Майонез, Люда! І вона йому у всьому потурає, ще й сміється. І мала тепер теж ходити і співає: «Весело, весело зустрінемо майонез». І сміється. Уявляєш?

Майонез купила — не доторкнулися. Їдять таке сказати соромно. Замість хліба — папір туалетний пресована. Називається «Хлібці». Хлібці, Люда! Люда, вони їдять хлібці і запивають їх водою без газу. Я так хочу додому, Люда! Я так хочу додому, я так втомилася!

Квиток на поїзд зять сам купивши, через інтернет, розрахувався карткою, я кажу — треба роздрукувати або сходити викупити, каже — не треба, я вам, мамо, картинку в телефон завантажу, ві провіднику покажете. Ти уявляєш? Провідник прийде перевіряти квітки, а я йому буду коказувати картинки, Люда!

Так і не давши роздрукувати. І вона, головне, сміється, мовляв, все нормально, мама. Так в поїзд і посадили. Я кажу, а якщо картинка не відкриється? А якщо телефон сяде? А якщо провіднику потрібні роздруковані квітки? Я так тряслася, Люда! Провідник зайшов квітки перевіряти — я думала, у мене серце вискочить. Як ніби в дитинстві зайцем їду в трамваї, а на лінії контроль. Вся спітніла.

Я цю картинку від самого Києва майже не закривала в телефоні, щоб не втратити. Провідникові показую, він там якимось лазером клацає по ній і каже — Жінка, вам погано?

Я кажу — мені добре, кажу, тільки води хочеться випити. А він каже — вода за мною їде на робочий, купуйте. Люда, ти знаєш, скільки у них вода? Люда! Алло! Алло, Люду!.. Напевно, заїхали, де немає зв’язку… Люда!

Comments

0 comments

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

5 × five =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh