КП «НВК Іскра»

Виробництво “Кольчуг” – чи реально відновити виробництво в Україні

Війна на Донбасі поставила багато питань про сучасне озброєння та оснащення вітчизняної армії

Одним з досить проблемних моментів стала наявність і ефективність засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Хоча до початку війни наша військова промисловість виробляла досить сучасні зразки, однак грошей їх купувати не було і всі вони йшли на експорт.

Голос українською презентує перекладену статтю військового історика Михайла Жирохова, що була опублікована у виданні “Деловая столица“.

Типовий приклад – донецьке ВАТ “Топаз”, яке виробляло станцію радіотехнічної розвідки “Кольчуга-М”, а також комплекс перешкод засобам радіозв’язку “Мандат-Б1Е”.

Принцип роботи “Кольчуга-М” заснований на пасивному відпрацюванні радіосигналу засобів радіолокації противника. На думку більшості фахівців, така технологія дозволяє звести нанівець встановлені на літаках і вертольотах елементи стелс-технологій. До того ж виявлені об’єкти не зможуть дізнатися про те, що вони виявлені, і, відповідно, вжити заходів чи виявити сам комплекс.

А “Мандат-Б1Е” призначений для придушення наземних каналів зв’язку, а також постановки радіоперешкод як по частоті і часу, так і загороджувальних – в зоні 60 км по глибині і 90 км по фронту.

Ці два зразки досить активно виготовлялися і експортувалися – та ж “Кольчуга” до Китаю, Туркменістану, Грузії та Ефіопії. До чотирьох “Кольчуг” було закуплено і для потреб української армії.

Навесні 2014 року один такий комплекс був захоплений росіянами в Криму. Крім того, ще два комплекси стали російськими трофеями в травні-червні 2014 року безпосередньо при окупації Донецька.

Влітку 2014 року наші спецслужби провели безпрецедентну за своїми масштабами операцію, коли буквально з-під носа росіян з підприємства-виробника була вивезена документація як на “Кольчугу”, так і на “Мандат”. І, що найголовніше, евакуйовані основні фахівці з сім’ями.

В результаті вже з 2016 року в Запоріжжі на підприємстві “Іскра” йдуть роботи по відновленню виробництва унікального комплексу. Однак, судячи з останніх даних, без російських комплектуючих простіше створити абсолютно новий комплекс з нуля.

Тому “запорожці” зосередилися на іншому, більш перспективному, на їхню думку, проєкту – співробітництво з провідним виробником РЕБ в світі французькою фірмою Thales Group.

Вже у 2015 році для “Іскри” вдалося закупити чотири комплекти портативних тактичних систем радіоелектронної розвідки і пеленгації TRC6200-DF, а на наступний рік – кілька комплектів систем радіоелектронної протидії TRC274 SDJ. Останній дозволяє глушити вибухові пристрої з радіопідривачем на дальності до 500 м. І ось не так давно були куплені ще 3 TRC6200-DF і 2 TRC274 SDJ на суму $ 8,926 млн.

У 2018 році пішли бадьорі заяви керівництва заводу “Іскра” про те, що дуже скоро буде запущено спільне виробництво нових зразків систем РЕБ. Йшлося про розробку спільного зразка контрбатарейної РЛС і оглядової радіолокаційної станції.

Однак, як видно, на нинішньому етапі мова може йти максимум про викруткове складання з використанням окремих елементів вітчизняного виробництва. Адже відставання в елементній базі від Заходу все-таки досить значне, а варто визнати, що створювані до 2014 року зразки були здебільшого продовженням радянської традиції на все тій же радянській елементній базі. Проте вони користувалися попитом у традиційних покупців подібних пострадянських систем.

У той же час бойові дії проти кадрових частин російської армії, озброєних подібними зразками, уже вимагають інших підходів і іншої філософії виробництва і застосування.

З наявних сил і засобів в початковий період війни на додаток до двох вже існуючих батальйонів РЕБ, були сформовані дві роти РЕБ. Також почався пошук шляхів закупівлі нових зразків озброєння за кордоном і модернізації штатних зразків.

Так, в 2014 році в Німеччині були закуплені кілька пристроїв PR100 фірми Rohde & Schwarz для контролю радіоефіру в діапазоні від 9 кГц до 7,5 ГГц. Причому, незважаючи на те що цей пристрій незначної дальності (всього лише до 30 км) і навіть проходять як цивільні, через те що Міністерство оборони ФРН не видавало ліцензії, їх довелося закуповувати через Сінгапур.

Різними шляхами з 2014 року в Німеччині і Франції вдалося закупити лише 39 комплектів РЕБ, що дозволило дещо знизити потреби в подібній техніці тактичного призначення. Однак уже апарати ротного рівня і вище нам пропонувалося розробляти самостійно.

Таким чином, можна говорити, що в такій складній сфері, як виробництво засобів радіоелектронної боротьби, дуже непросто очікувати якихось значних успіхів за такий малий термін. Проте завдяки тому що за час незалежності вдалося в основному зберегти виробничий потенціал, вже в найближчі пару років ми можемо побачити ефективні зразки, які будуть якимось гібридом західних і пострадянських технологій.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

fifteen − 13 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh