Авторські статті

Бухгалтерія війни – модернізувати чи купувати нове?

Щоб перемогти у війні, важливо не володіти самим новітнім і найдорожчим озброєнням, а перш за все навчитися грамотно співставляти свої витрати.

Таку думку висловив український історик Андрій Плахонін, коментуючи шквал критики в соціальних мережах на заяву екс-заступника міністра оборони про те, що Україна відмовилася від запропонованих урядом Канади декількох десятків винищувачів F-18.

“Інакше чим зрадою цю відмову, цілком очікувано, більшість мережевих” експертів “не пояснюють. І нікому немає діла до пояснення Леоніда Полякова про занадто високу вартість експлуатації нової техніки, і про те, що занадто багато часу пішло б на перенавчання пілотів. Новинні сайти тиражують новина разом з цим поясненням, але публіка традиційно читає виключно заголовки. Трапляється, що володіння навіть найдосконалішим зброєю не тільки не веде його власника до перемоги, але стає навіть причиною програшу їм війни “, – пише історик у своєму блозі на Еспресо.TV .

Як приклад Андрій Плахонін вирішив проаналізувати досвід Другої світової війни.

“Не секрет, що Німеччина в цій війні володіла в багатьох областях технологіями і зброєю, на роки і десятиліття випереджала союзників. Можна довго розповідати про” найкращому танку Другої світової Т-34 “, але німецькі” Тигр “і” Пантера “для своєї епохи були практично недосяжним ідеалом, Німеччина до кінця 1944 володіла тисячним флотом реактивних літаків, німецькі підводні човни на покоління випереджали епоху, а ракетні технології нацистської Німеччини пізніше стали відправною точкою для ракетних програм одно і США і СРСР, щоб там не розповідали про нашого земляка Сергія королеві. але в тому-то й справа, що у війнах часто протистоять не тільки люди і технології, а й економіки, і навіть звичайні бухгалтери “, – підкреслює Плахонін.

Учений пропонує порівняти вартість основних танків Другої світової. “Один новенький” Тигр “обходився німецької скарбниці в 300 тисяч рейхсмарок – $ 120 тисяч (середній танк” Пантера “трохи дешевше), один американський” Шерман “обходився американцям у $ 45 тисяч, а один Т-34 до 1945 року подешевшав у виробництві до 142 тисяч рублів – ($ 27 тис). Ясна річ, що при такій різниці у вартості виробництва, а, у випадку з США, і в кількості одиниць бойової техніки, які могла без зайвої напруги для сировинної бази і виробничих потужностей випускати промисловість, союзники спокійно могли дозволити собі втрачати по кілька машин для того, щоб знищити один хвалений німецький танк. Радянський важкий танк ІС-2, який став реплікою на вивчені влітку 1943 трофейні зразки “Тигрів”, і який багато в чому програвав своєму німецькому прототипу за бойовими якостями (наприклад , по скорострільності), багато в чому був для радянської економіки вже не по кишені “, – повідомляється в блозі.

Аналогічна ситуація з ракетними технологіями. “Найефективнішим, з точки зору бухгалтерії, німецькою зброєю Другої світової була німецька ракета ФАУ-1. Так, з 12 червня по 1 вересня 1944 атаки за допомогою німецьких ракет ФАУ-1 завдали Великобританії збитків на суму 47645190 фунтів стерлінгів (це з урахуванням витрат на засоби захисту), у той час як виробництво та експлуатація цих ракет (з обслуговуванням стартових майданчиків і утриманням персоналу) обійшлося німецької скарбниці в 12600190 фунтів. При цьому людські втрати з німецького боку становили всього 185 чоловік, а з британською – близько 20 тисяч будівель і 7810 осіб (з них 1950 навчених пілотів – непоправна втрата). але Гітлеру цього здавалося мало. і нацистська військова промисловість розробила і запустила у виробництво ракети ФАУ-2, які обходилися в 100 разів дорожче, поглинули масу непоправних стратегічних ресурсів, але несли Великобританії шкоди в рази менший. – Будь у Німеччині на додаток до ФАУ-2 ядерна бомба, їх застосування мало б сенс. Але в тому-то й річ, що фінансово Німеччина могла тоді собі дозволити або ядерну зброю, або засіб доставки. В результаті, маса безглуздих витрат, і програш у війні. Точно так само з німецької реактивної авіацією. До кінця війни Німеччина мала на озброєнні близько 2-х тисяч реактивних літаків, але їх вже нічим було заправляти, і нікому було на них літати. Витративши на їх розробку безцінні ресурси, Німеччина не змогла ними скористатися, тоді як, в той же самий час, ці кошти могли в 1942-44 роках бути витрачені на більш дешеві і масові засоби ведення війни, які могли забезпечити перелом в її ході “, – пояснює історик.

“Ось чому, коли я чую про те, як нашої армії могли б зараз стати в нагоді, наприклад, танки” Оплот “, які зараз збираються в Харкові з таїландського контракту, моя рука відразу ж тягнеться до калькулятору. З відкритих джерел, загальна сума контракту на поставку 49 танків “Оплот” Таїланду становить близько 240 мільйонів доларів – трохи менше 5 мільйонів доларів за машину. за 5 мільйонів доларів (яких в українському бюджеті останнім часом практично не спостерігається) той же Укроборонпром (при відомому мені сьогоднішньому рівні цін) може відновити для українських збройних сил кілька десятків танків Т-64 або Т-72. Ось і виходить бухгалтерія – десяток “Оплотів”, або кілька сотень Т-64 і Т-72. при нинішньому фінансовому стані України, і при тій війні, яка зараз йде на Сході, вибір однозначний “, – говорить Андрій Плахонін.

За словами історика, бойовий літак це не просто бойова одиниця. “Це ще й ціла індустрія його обслуговування. Мова не про ангари, заправник, і злітних смугах. Це кваліфіковані механіки та запасні частини, ціла система підготовки пілотів (Не можна просто так пересісти з МИГа або СУ за штурвал F-18. Наприклад, полякам, щоб створити інфраструктуру і перевчити пілотів під F-16 знадобилося 5 років – при їх-то рівні фінансування, і отсутсвии війни) … “- пише Плахонін.

Він підкреслив, що для тих завдань, які сьогодні стоять перед авіацією, в Україні цілком достатньо бойових літаків, але набагато менше кваліфікованих пілотів, щоб частина з них на довгий час садити за парти і тренажери. “У нас немає достатньо коштів, щоб просто обмундирувати нашу армію до зими, де вже тут знайти кошти на закупівлю обладнання для ремонтних потужностей під техніку НАТО. Не кажучи вже про те, що в протистоянні на Сході України, з урахуванням розгорнутих там Росією новітніх засобів ППО і відсутності у терористів авіації, винищувачі України взагалі не знадобляться. А, якщо Росія почне бойові дії із застосуванням бойової авіації, наявність застарілих F-18, на яких наші льотчики ледь-ледь навчаться літати, не матиме зовсім ніякого значення “, – говорить він.

“Ось така от бухгалтерія війни, в якій щоб перемогти, важливо не володіти самим новітнім і найдорожчим озброєнням, а перш за все навчитися грамотно співставляти свої витрати. Нерозумно протиставляти десяткам застарілих танків противника всього лише кілька своїх новітніх, озброюватися десятками літаків, для експлуатації яких у тебе немає коштів і підготовлених пілотів. Якщо у тебе є гроші тільки поміняти шпалери в передпокої, не затівають євроремонт у всій квартирі. – Інакше ризикуєш вилетіти в трубу за роки до того як тебе вб’є шматком відвалилася штукатурки “, – підсумовує історик.

Як повідомляв “Обозреватель”, раніше радник Президента Юрій Бірюков пояснив відмову Міноборони від канадських винищувачів неможливістю України оплачувати їх обслуговування, а також відсутністю пілотів-професіоналів. “Якщо пенсіонеру запропонувати пересісти з” Жигулів “на” Мазераті “- толку багато буде?” – Поставив він риторичне питання.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Один коментар

  1. Много воды и неадекватных примеров. по статье: 1. сравнивая цену т 34 и “Тигр”, стоит сказать что цену F/A-18 сравнивать не с чем ибо Украина истребители не производит а они очень нужны. 2. Переучить пилота Миг-29 на F/A-18 намного проще чем вам кажется, например переход ввс Польши на F-16C. Это конечно не значит что можно сразу пересесть с Мига или Су на F/A -18, но военному лётчику освоить новую машину не сложней чем, тому кто освоит радар контр батарейной борьбы AN/TPQ-36. или от них тоже отказаться – сложно 3. Обслуживание: не просто -конечно, реально вполне. Иран до сих пор держит на ходу F-14, 30 лет не получая запчастей 4. “это дорого денег нет” Украина не в той ситуации чтобы экономить на обороне во время войны. Взглянув на любую парковку в центре Киева можно найти 10–20 машин за 500 000 грн. а на оборону денег нет. Нужно найти это сейчас главный приоритет. P.S. По финансам (“бухгалтерии”) и военной технике Второй Мировой прочитано очень много, понято очень мало…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

fifteen + ten =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.