Авторські статтіНовини

Богопосвячені особи з Прикарпаття брали участь у прощі монашества

З нагоди завершення Року богопосвячених осіб у Католицькій Церкві, синкелом у справах монашества Івано-Франківської архієпархії УГКЦ о. Йосафатом Бойком, ВС було організоване Паломництво чернечих спільнот до Києва. Група паломників об’єднала богопосвячених осіб з різних монастирів Івано-Франківщини: Отців, братів та сестер Чернечої Родини Воплоченого Слова, Отців і братів Місійного Згромадження Святого Апостола Андрія Первозванного, Згромадження Сестер Пресвятої Євхаристії, сестер Чину Св. Василія Великого, Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

Наш паломницький шлях до столиці України пролягав через іншу столицю –Львів – столицю Галичини. У надвечір’я ми потрапили в один із найпривабливіших куточків Львова – в архітектурний ансамбль Святоюрської гори. Чудотворний образ Теребовлянської Богородиці, коро­нований Папою Іваном-Павлом II у 2001 р., ми­трополичі палати, капітульні будинки, дзвіниця, владичий сад,  огорожі, дзвін ХIV cт.  та інші принади історико-архітектурного заповідника  милують око навіть тих, хто буває тут не раз.

У серці міста Лева – Архикатедральному Соборі Святого Юра – паломники мали всеношну службу, яку очолив Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський у спів служінні різних священиків. У напівтемряві ледь освітлених зводів шедевру пам’ятки пізнього українського бароко відбулася перша інтимна розмова прочан із Богом. Було дуже символічно у переддень Дня монашества молитися саме на тому місці, де за легендами ченці мали свої печери ще на початках християнства, а згодом існував  монастир. Ми молилися Всеночну у храмі, який відіграє особливу роль у національному та релігійному житті Русі-України, відродженні УГКЦ, храмі, який в 1744 р. розпочав будувати Митрополит Атанасій Шептицький, а довершив його брат єпископ Львівський Лев. Паломники піднесли до неба щиру молитву за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея, упокоєного в крипті Собору та віддали шану славним очільникам Церкви – митрополиту Сильвестру Сембратовичу, Патріярху Йосифу Сліпому, архієпископу Володимиру Стернюку, Блаженнішому Мирославу-Івану Кардиналу Любачівському. Залишаючи цей символом єднання тися­чолітньої культури та духовної христи­янської спадщини Сходу і Заходу, ми думали про єднання України, та про те, що з Божою допомогою колись вдасться виконати іншу частину заповіту Йосифа Сліпого і перепоховати його в Софії Київській. З такими думками й молитвами ми здійснили нічний переїзд до Києва.

І вже зранку, побачивши з вікна автобуса Хрещатик, Майдан Незалежності, вулицю Інститутську, в пам’яті постали події недавнього часу – Революції гідності, і кожен подумки помолився за душі Героїв Небесної Сотні.

За ініціативою о. Йосафата перебування в Києві зазвичай відбувається з відвідання Аскольдової могили, адже тут є і Меморіал пам’яті Героїв Крут, Меморіальний комплекс пам’яті жертв Голодомору, Пам’ятний знак присвячений 200-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка.  З проповіді на службі, напередодні Стрітення Господнього, в Церкві Святого Миколая  на Аскольдовій могилі запам’яталися слова о. Костянтина Пантелея (відповідального за в’язничне капеланство в УГКЦ) про цінність зустрічі: зустрічі з Ісусом Христом у св. Тайні Євхаристії, зустрічі з людьми, які дають нам зрозуміти цінність нашої появи на світ, цінність спілкування, яке дає людям розуміння їхньої ваги, не заговорюючи життя пустослів’ям.

Споглядаючи на цьому місці Дніпровські схили мимоволі згадуєш слова увічненого нині тут в камені Апостола Андрія Первозванного: „На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І віриться, що на цих пагорбах викарбувана історія і вічність, і саме тут все  починалося. Це місце має пряме відношення до витоків християнства на українських землях. Церква Святого Миколая побудована на місці, де ще у Х ст. постала церква, збудована княгинею Ольгою, а згодом і жіночий монастир. І не випадково, одна з перших греко-католицьких спільнот у Києві, після відновлення УГКЦ, виникла саме тут, і на неї випали всі тягарі цього нелегкого процесу, який триває і нині.  З цих пагорбів правого берега Дніпра ми побачили на Лівобережжі не тільки основну мету нашої подорожі – Патріарший Собор УГКЦ,  але, водночас, і всю історію складного становлення нашої Церкви.  Тут її було  видно як на долоні, чого варта тільки  «шалена» забудова навколо Патріаршого Собору, ці незрозумілі українській традиції, яка забороняє  будувати біля церкви будинки вище храму, багатоповерхові конструкції!

Але тим не менше на прощу до Києва у неділю 14 лютого 2016 р. із нагоди завершення Року богопосвячених осіб у Католицькій Церкві зібралися представники всіх чернечих  спільнот з усієї України. У Патріаршому соборі Воскресіння Христового було відслужено Архиєрейську Літургію, яку очолив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Разом із Предстоятелем Церкви співслужили Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Гуджеротті, владика Василь (Тучапець), владика Михайло (Бубній), владика Григорій (Комар), багато священиків, серед них і наші отці – о. Йосафат Бойко, о. Софрон Зелінський та ін.

Під час проповіді Глава УГКЦ привітав монашество словами: «За вас сьогодні є особлива молитва, ви є наша сила, радість і надія». Блаженніший Святослав зауважив, що сьогоднішній світ не розуміє глибини монашого подвигу, тому що богопосвячена особа в потрійний спосіб живе свою посвяту, складаючи обіти послуху, убозтва і досмертної чистоти. Аналізуючи Євангеліє, яке читалось у цю неділю, Блаженніший роздумував: «Зрозуміти це можна лише тоді, коли побачити величезний дар, який мають у своєму житті ті особи, котрі живуть, посвячені Богові. Тому що, колись сам Бог нас побачив на нашій смоківниці, у нашій ситуації, у нашій сім’ї, навіть серед нашого болю і розчарування. Не ми Його побачили першими, а Він нас. Тому каже Христос: “Не ви мене вибрали, а я вас вибрав, покликав і благословив, щоб ви плід принесли. Саме той, хто має у своєму домі, у своєму серці завжди присутнього живого Бога, може складати обіт добровільного убозтва. Бо хто має Бога, той у Бозі має все. Сьогодні люди, які вас зустрічають, передусім хочуть бачити у вас того Бога, якому ви себе посвятили… Як сьогодні люди потребують зустрічі з живим Христом! І ви є посередниками цієї зустрічі. Як сьогодні люди потребують прийняти у свій дім, у своє життя, у свій життєвий простір живого Спасителя! А це можете зробити ви, у вашій богопосвяченій особі. Ви маєте бути живим таїнством присутності живого Бога серед свого народу. Тому без вас Церква ніколи не зможе бути сильною і повноцінною. Без вас Божий люд не зможе вповні відчути себе любленим Богом, спасенним. Особливо в часи непевності, страждань, крові та переслідування. Тому так радіє наш Патріарший собор вашою присутністю. Бо разом із вами тут присутній живий Христос, – сказав Глава Церкви.

Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Гуджеротті, який лише нещодавно прибув до України, але вже ближчим часом планує кількаденну поїздку в зону проведення бойових дій, «туди, де люди страждають». «Саме це є головною метою, задля якої мене сюди скерував Святіший Отець. Маю бути разом із тими, хто страждає, і допомагати”, – схвильовано промовив він. Архиєпископ Клавдіо говорив також про особливий дар, який є у богопосвячених осіб, – дар задивлятись в небо, і навіть з-за хмар бачити сонце. „Отож, брати і сестри, дивіться вперед і майте здатність бачити сонце», – закликав він присутніх.

У домашній, неформальній, затишній атмосфері богопосвячені особи мали змогу на обіді поспілкуватися, порадитися та отримати благословення Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав.

Присутні мали також змогу почути слово Блаженнішого Любомира Гузара, чиї думки завжди такі глибокі й проникливі. Він наголосив, що традиція таких Соборів монашества, яка триває вже 15 років,  гуртує представників різних згромаджень, заохочує різні спільноти до обміну досвідом.  „Немає кращого способу об’єднати нарід, як молитва”,  – сказав він у глибокій задумі.

Під час обіду відбувся і невеличкий концерт, на якому сестри Воплоченого Слова з новіціату представили Різдвяний вертеп. На нашу думку, його нетрадиційний, глибокий філософський зміст авторства  с. Марії Гошівської, зворушив усіх присутніх, у т. ч. і Блаженнішого Святослава.

Звертаючись до богопосвячених осіб ще раз і ще раз, Блаженніший наголошував, що саме вони є душею, легенями церкви, яку всім нам треба спільними зусиллями оживляти.

Цікавими виявилися відвідини у с. Княжичі Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ. Причому, як для паломників, так і для семінарії. Віце-ректор о. Андрій Чорненко, наш земляк з Прикарпаття, зауважив, що за шість років існування (семінарія заснована Блаженішим Любомиром Гузаром у 2010 р.) такої кількості гостей, а особливо, сестер різних згромаджень, у семінарії ще не було. Для паломників із Західної України було цікаво простежити діяльність УГКЦ в центрі та Сході України, адже, метою семінарії є підготовка священиків УГКЦ саме на цих теренах. Вечірньою з литією всі спільно ввійшли у Стрітення Господнє та День монашества, яке ми вже зустріли, повернувшись додому.

Вітаємо всіх богопосвячених осіб із Днем монашества. Зичимо витривалості у служінні, радості та залишатися завжди СВІТЛОМ від СВІТУ!

Учасниця групи паломників Любов Соловка

Джерело: catholicnews.org.ua

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України