Бог на війні є, однозначно. Мені здавалося, це Його дотик, що я залишився живий і всі, хто були біля мене в тому бою, теж.
Таким своїм переконанням поділився військовий Леонід Мацієвський у матеріалі, який опубліковано на офіційному сайті УГКЦ. Леонід тепер проходить лікування в одному з госпіталів.
«У мене є шеврон із хрестоносцем, із цитатою Папи Римського Урбана II, який оголосив Перший хрестовий похід: „Deus Vult“ („Цього хоче Бог“). Навряд чи Бог хоче війни. Але це пояснює, чому я пішов на фронт. Якщо нас там не буде, то не буде нікого. Я захищав там не лише Україну, а й свою Церкву. Якщо ми програємо, то її не буде. Моєї сім’ї теж не буде — її репресують. Усе, що я люблю, буде знищене», — розповів офіцер ЗСУ.
Він також зазначив, що на фронті йому було важко через відсутність сповіді та Причастя. «Я відчував, що трохи змінююся через це. З одного боку, починаєш більше це цінувати. Однак у духовному рості не можна стояти на місці», — переконаний наш захисник.
Леонід твердить, що якби поруч був капелан, то йому було би простіше. Він знайшов свій вихід у цій ситуації — регулярно телефонував капеланам, молився разом із ними по телефону.
«Для мене молитва — це діалог із Богом. Його відповіді я одержую або через якусь ситуацію, або думку, або коментар людини поруч. Хоча є так звана помилка того, хто вижив. Можна, наприклад, сказати: „Я молився 90-й псалом і вижив“. Але ж ми не можемо порахувати тих, хто молився цей псалом і загинув. Та мене ця помилка поки не торкнулась», — підсумував офіцер ЗСУ Леонід Мацієвський.
Читайте історію Леоніда на нашому сайті за цим посиланням.
Департамент інформації УГКЦ
