Вчені Університету штату Юта повідомляють про масштабний експеримент з вододілом сильно зруйнованих потоків в Орегонському басейні річки Джон Дей. Вони створили аналог бобрової греблі, що спонукало бобрів на будівництво власної греблі, яка принесе користь популяції форелі, що знаходиться під загрозою.
«Так чи інакше, боброві греблі приносять велику користь для лосося і форелі» — повідомляє еколог Нік Боувес, власник екологічного дослідницького центру в Юті, який обіймає посаду професора кафедри водозбірних наук. За його словами, в США щорічно витрачаються мільярди доларів на роботи по відновленню річок, однак на боброві греблі практично не звертають уваги із-за невеликої кількості доказів їх ефективності.
«Це може бути пов’язано з малими масштабами досліджень, спрямованих на вивчення відновлювальних процесів» — говорити Боувес. «Тому ми провели масштабний експеримент, порівнюючи наслідки споруд штучних дамб з регіонами, де такі споруди не зводилися.
Боувес є провідним автором статті, опублікованій 4 липня в журналі nature’s, про проводження протягом семи років експерименту в басейні річки Колумбія. На початку 19-го століття цей регіон кишів популяціями бобрів і сьомги, однак подальша діяльність людини, в тому числі і винищення бобрів, призвели до масштабного зниження популяції риб. Боувес заявив, що ці дії також погіршили течії річкових потоків, змістивши русла вниз, відключивши їх від заплав і позбавивши великої кількості рослинності. Він зазначає, що бобри будують свої греблі в так званих різьблених траншеях, однак через відсутність достатньої кількості деревних матеріалів їх споруди зазвичай протягом року зазнають невдачі.
«Ця екологічна проблема всюдисуща і спостерігається не тільки в басейні річки Колумбія, але і по всьому світу», — підкреслив Боувес. «Вона приводить у дію цілий ланцюжок наслідків, що приводять до руйнування середовища проживання і скорочення популяцій риб та інших морських мешканців».
Для проведення експерименту дослідники побудували аналоги бобрових гребель, та встановили в русло річки дерев’яні стовпи, і перекрили гілками прогалини між ними. Такі споруди зводилися по всій досліджуваній території в радіусі 32 кілометрів.
«Наша мета полягала в тому, щоб заохотити бобрів до будівництва на стабільних опорах, які суттєво збільшують тривалість дії греблі» — розповів Боувес. «Ми очікували, що це призведе до збільшення рослинності поблизу потоку і поліпшення місця існування риб». Варто відзначити, що тваринам така ініціатива вчених припала до душі і вони швидко зайнялися будівництвом греблі.
«На нас справив враження той факт, що річкові потоки за дамбами з’явилися дуже швидко, а в заплави почала надходити вода» — зауважив Боувес.
Через деякий час екологи зафіксували збільшення кількості риби та поліпшення якості середовища їх проживання порівняно з місцями, де експеримент не проводився. «Це, мабуть, єдине дослідження, яке демонструє, що відновлювальна діяльність бобрів може бути життєздатною і ефективною стратегією для відновлення річкових потоків і збільшення популяції водних мешканців. З такою кількістю водойм, які потребують відновлення, ми повинні дивитися в бік більш економічних і перевірених засобів, а бобри можуть зробити велику кількість роботи за нас» — підсумував Боувес.
