Популярний український блогер Андрій Алексин у своєму блозі пише про те, що, коли трапляється вихідний він займається улюбленим заняттям – переглядом старих радянських фільмів, це, за його словами, сильно веселить і утихомирює. Неясно, як дорослі статевозрілі люди могли коли-то дивитися ці агіткартинки і серйозно їх обговорювати і переживати.
Андрій Алексин зазначає, що найбільше він любить картини про трудових людей. Вони всі приблизно однакові. Головний герой – хлопець з відкритим чолом і повнозубою посмішкою. Він бореться зі зашкарублим керівництвом гігантського металургійного комбінату за впровадження якої-небудь передовий втулки, яка допоможе ще більше поліпшити і так щасливе життя радянських людей. Спочатку завжди звучить нудотна радянська кіномузика: тривожні високоточні скрипки, труба громадянського звучання, зальний рояль. Потім показують, як робітники і робітниці в замаслених ватянках радо йдуть працювати. Серед позитивних героїв також Парторг – він бере від усіх потроху.
За словами блогера, Парторг з’являється в кадрі кожен раз, коли ситуація стає для втулки особливо загрозливою, і чарівним чином рятує її від загибелі. Іноді він цитує Володимира Ілліча або Горького, що приблизно одне і те ж, – завжди таким же поважним голосом, яким зараз рекламують по телевізору горілку на срібних молочних нирках. З еротичних сцен доступні лише короткі кадри одягання робітниць в гуртожитку – кофтинки на комбінацію – або миття чоловічої бригади в душі до пояса. В кінці музика стає особливо нудною, труба набуває особливо громадянського звучання, втулка перемогла.
