овопроголошена блаженна була покірною й сильною жінкою. Її приклад служіння ближнім може стати прикладом для сучасних жінок. На цьому наголосив у своїй проповіді Префект Конгрегації в справах визнання святих.
Постійне споглядання Розп’ятого Христа й адорація Найсвятіших Таїнств стали джерелом великодушності й покірного та радісного самозречення для Едвідже Карбоні, нової блаженної Католицької Церкви, яку в суботу, 15 червня 2019 р., під час урочистої Святої Меси в Поццомаджоре, що на італійському острові Сардинія, представляючи Святішого Отця, беатифікував кардинал Джованні Анджело Беччіу, Префект Конгрегації в справах визнання святих.
Інший шлях
Едвідже народилася 2 травня 1880 року в Поццомаджоре. Вона була другою з шести дітей глибоко віруючої сім’ї. Вже з дитинства навчилася ткацького мистецтва, і завдяки цьому допомагала утримувати сім’ю, особливо, після передчасної смерті матері. Відповідальність опікуватися братами й сестрою стала причиною того, що вона відмовилася від свого бажання вступити до монастиря. За допомогою сповідників зрозуміла, що на неї чекає інший шлях. У 26 років Едвідже увійшла до Третього Чину францисканців.
Сім’я Карбоні
Надзвичайний духовний досвід
Вже від дитинства Едвідже мала видіння, які супроводжували її протягом усього життя. У віці 29 років вона отримала стигмати, після медичного обстеження яких лікарі підтвердили, що це не вигадка й не вияв істерики. 1925 року єпископ Альґеро Франческо Д’Ерріко доручив розпочати також канонічне вивчення проявів містичного досвіду Едвідже Карбоні, серед яких – дар левітації – здатності вільно ширяти в повітрі, та білокації, тобто одночасної присутності в двох місцях. Блаженна, що переживає цей процес в покорі та спокої, виходить з нього «оправданою». В 1929 році, разом із стареньким батьком та сестрою вони переїжджає в центрально-італійський регіон Лаціо, а в 1938 оселяється в Римі.
Стигмати, які Едвідже Карбоні отримала 1911 року
Надавати підтримку й надію
Звертаючись до вірних під час урочистої Святої Меси в Поццомаджоре, кардинал Джованні Анджело Бечіу наголосив, що Едвідже Карбоні прожила життя, що зовні було подібним до життя багатьох мирян, але воно було надзвичайним через близькість з Богом, яка виявлялася в служінні ближнім, а, зокрема, найбільш потребуючим. Новопроголошена блаженна любила повторювати слова: «Потрібно завжди давати підтримку й надію». Коли вона мешкала в Римі, часто надсилала пакунки потребуючим сім’ям в рідному містечку.
Кардинал Беччіу відзначив також, що ревна молитва перед Розп’яттям підтримувала Едвідже в її щоденній праці та допомагала долати несприйняття з боку сім’ї та інших.
Ткацький верстат, на якому працювала Едвідже Карбоні
Зразок для наслідування
«Незважаючи на численні харизми, отримані від Бога, – наголосив проповідник, – вона завжди залишалася скромною. Надприродні дари не були для неї приводом для вихваляння себе: вона вважала себе маленьким створінням, але надзвичайно обдарованим Божою благодаттю».
Покірна й сильна, великодушна та терпелива, працьовита й мужня – блаженна Едвідже, за словами кардинала втілює найкращі чесноти сардинської жінки свого часу, і є прикладом для наслідування для сучасних жінок будь-якого віку й соціального стану. «ЇЇ простий і глибокий духовний досвід, що відзначався безмежним милосердям, надзвичайною покорою та безперервною молитвою, – наголосив проповідник, – є актуальним зразком для наслідування, бо показує, що в простому й буденному житті також можливо досвідчити міцне сопричастя з Богом і служіння, повне палкої любові до зраненого й потребуючого людства».
Едвідже Карбоні померла 17 лютого 1952 року. В 2015 році її мощі перенесли з Альбано Лаціале до санктуарію Святої Марії Ґоретті в містечку Неттуно, що біля Риму, а 25 травня цього року – до її рідного селища Поццомаджоре на Сардинії, де їх покладено в храмі, в якому блаженна отримала Святу Тайну Хрищення.
