Ісус Навин постає в Біблії як виконавець наказів Мойсея і його помічник. Йому дається визначення як продовжувача справи Мойсея
Він перебуває поруч з Мойсеєм як слуга, коли той повертається на гору Синай, щоб прийняти остаточні закони завіту з Богом (Вих. 24,13). У переможному бої з амалекітянами при Рефідимі (Вих. 17,9) Ісус Навин представлений як воєначальник. Він буде представником Єфремового коліна, коли його пошлють з одинадцятьма іншими чоловіками – по одному від кожного коліна – дослідити Ханаанянську землю (Числ. 13,8). У цьому епізоді Ісус Навин згадується як Осія, син Нуна. Пізніше Мойсей назве його Ісусом Навином: «Яхве рятує» (Числ. 13,16).
Однак головна роль Ісуса Навина – це роль наступника, призначеного вмираючим Мойсеєм через покладання рук (Числ. 27,18-23). Фактично він завершить місію, розпочату Мойсеєм, перейшовши Йордан і ввівши народ в Землю обітовану (Втор. 31,3-23). Події, пов’язані з завоюванням Землі обітованої, описані в книзі Ісуса Навина, в розділах 1-12. У грецькій Біблії ім’я Ісуса Навина перекладено як Iêsous (Ісус). Через подібність звучання імен та через його подвиги Ісус Навин розглядався християнськими авторами як прообраз Христа вже в Посланні Варнави і в «Діалозі» Юстина. Оріген присвятив алегоричний коментар книзі Ісуса Навина (Гомілія на книгу Ісуса Навина 1,3; 2,1).
Однак в Посланні до Євреїв (4,8) наголошується, що саме Ісус, а не Ісус Навин веде до вічного життя. А Іриней в одному зі своїх тлумачень бачить в Ісусі Навині, котрий завершує працю Мойсея, образ Нового Завіту, що зміняє Старий Завіт.
Були дані роз’яснення окремих епізодів з життя Ісуса Навина: Рахав символізує Церкву, перехід через Йордан є прообразом Хрещення, падіння Єрихону стає есхатологічним символом кінця світу. У римській базиліці Санта-Марія-Маджоре мозаїчні панелі, що прикрашають праву сторону нави, зображують епізоди з історії Ісуса Навина в поєднанні зі сценами, пов’язаними з Мойсеєм.
Ісус Навин – один з небагатьох бездоганних героїв в Біблії. Бог, котрий ніколи не відмовляє йому в допомозі, відкриває йому причину поразки перед Гаєм і спосіб знайти винного (Нав. 7,10-15). Господь зупиняє сонце і місяць, щоб дати йому можливість здобути повну перемогу над амореями. Це єдиний випадок у всій біблійної історії, коли Бог послухався людини (10,12-15, пор. р.14). Перемога була повною (11,12-15.23; 12,16.20; 21,43-45), і Ісус Навин терпить лише одну поразку, яку він згодом виправляє (7,2-5). Це один з небагатьох випадків, коли Ізраїль показує себе абсолютно вірним Богу (24,31; Як. 2,7). Книга завершується видатною сценою: весь народ укладає завіт з Ісусом Навином і обіцяє служити тільки Yhwh. Це дійсно ідеальний період в історії Ізраїлю. Поряд з цим позитивним описом в книзі містяться і негативні висловлювання.
Досить знаково, що в промові, виголошеній в кінці служіння, Ісус Навин дає напуття ізраїльським колінам перед їх вступом в нове життя в Землі обітованій: «Але вельми пильнуйте, щоб виконували заповіт і закон, що заповідав вам Мойсей, слуга Господній: любити Господа, Бога вашого, ходити всіма його путями, пильнувати заповіді його, триматись його міцно та служити йому всім вашим серцем і всією вашою душею» (Нав. 22,5). І завершує із завидною лаконічністю: «Пильнуйте ж вельми, ради життя вашого, щоб любити Господа, Бога вашого» (Нав. 23,11).
О. Фредерік Маннс OFM
(Доцент екзегетики Нового Завіту на Францисканському біблійному факультеті в Єрусалимі)
За матеріалами Vatican News