«Якийсь знак надії є, але ситуація ще досить складна. Від початку цього року до своїх домівок та сіл повернулись приблизно шістсот тисяч осіб, які перебували у сусідніх країнах, але в той же час вісімсот тисяч осіб – це нові біженці», – сказав кардинал Маріо Дзенарі, Апостольський Нунцій у Сирії, даючи інтерв’ю одному з італійських католицьких телеканалів.
«Під час Року Милосердя мені прийшло бажання відвідувати хворих. І я побачив катастрофу в Сирії, де понад половину лікарень та клінік першої допомоги, виведені з ладу внаслідок боїв, і я зауважив, що наші три католицькі лікарні не працюють у повному ритмі, бо придушені величезними видатками. Люди не мають більше праці, а тому й медичного страхування. Мені було дуже боляче бачити, як закривались деякі відділення. Якщо раніше у цих лікарнях працювало 100 % персоналу, то сьогодні мало б бути 120-130 %. Звідси зродилась ідея відкритих католицьких лікарень для бідних, без огляду на релігійну приналежність чи національність».
Кардинал Маріо Дзенарі став Апостольським Нунцієм у Сирії 2008 року, ще до початку кровавої війни у цій країні. У 2013 році в його помешкання, а саме у спальню, попала бомба. І це трапилось кілька хвилин після того, як він вийшов із помешкання. Можна сказати, що кардинал Дзенарі особисто пережив усю драму сирійського народу.
Кардинал наголосив на зростанні видатків, адже піднялись ціни на електроенергію, пальне для опалення приміщень, а приблизно 75 % населення країни живе у бідності. Крім того, дві третини медичного персоналу Сирії залишило країну, що вимагає приготування нових лікарів та медсестер. А теж необхідно полагодити багато медичних приладів, які необхідні для надання допомоги потребуючим. Але Апостольський Нунцій вірить у підтримку усіх людей доброї волі, також і на Заході.
А говорячи про перспективу повернення у Сирію християн, які змушені були залишити рідні домівки через присутність бойовиків так званої ісламської держави, кардинал Дзенарі підкреслив, що на даний час вони не зможуть повернутись, адже так виглядає, що війна ще триватиме місяці і місяці. Проте, оскільки в інших країнах життя є значно дорожчим, наприклад в Лівані, то сирійці, бачачи можливість повернутись, не зволікають і повертаються навіть у майже цілковито зруйновані помешкання.
