Анексувавши Крим, режим Путіна каталізував сепаратизм у самій РФ

Анексувавши Крим, Режим Путіна каталізував сепаратизм у самій Російській Федерації. За прогнозами американської розвідки до 2020, Москва втратить контроль над більшою половиною власної території (прогнози до аншлюсу Криму). За висловом Джорджа Фрідмана, Росія задто залежить від ціни на нафту, щоб залишатися єдиною. Путін верстає свій бюджет закладаючи ціни на нафту 125 $ за барель. Падіння ціни до 90$ запускає російський бунт, до 70$ розколює Росію на шматочки.

У мозаїці майбутніх держав на карті теперішньої Росії особливе місце належить Татарстану. Свою незалежність тут проголосили ще 18 жовтня 1991 року і як і в Україні підтвердили це на референдумі (61,4% за). Бути окремою державою Казані вдавалося до приходу Путіна. Але сьогодні курс на незалежність тут ніхто не скасовував. Усі місцеві організації: від найстарішої Татарський громадський центр (на кшталт українського Руху) до Міллі Меджлісу і Тарського фронту просто вичікують послаблення Кремля.

За словами російського етнорелігійного дослідника Раїса Сулейманова, казанські татари будують мега плани на майбутнє: «Правые татары», например, понимают «независимый Татарстан» не в его нынешних границах, а гораздо шире. Например, в их представлении есть Восточный Татарстан, в который они включают Тюменскую область. Их план – отделение от России тех территорий, которые когда-то входили в Золотую Орду, и создание на этом пространстве независимого татарского государства”.

Якщо в Татарстані за незалежність борються політично і щороку виходять на акції протесту, вимагаючи в росіян покаятися за «геноцид татар» у 16 столітті. То на північному Кавказі вже понад 20 років точиться справжня терористична війна. 7 жовтня 2007 року виконувач обов’язків президента Чечні Доку Умаров зрікся федеральної посади і проголосив створення Кавказького емірату. До нього повинні увійти Чечня, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Південна Осетія і частина Ставропольського краю.

Весь цивілізований світ, разом зі США вважають Умарова терористом. Його вважають відповідальним за теракти у Волгограді напередодні Нового Року 2014. Умаров підготував теракти в Домодєдово у січні 2011. У вільному доступі є висловлювання терориста після терактів у Домодєдово: «пусть Россия знает, что она находится в состоянии войны с Кавказскими Мусульманами, и что мы наносим ответный удар именно по стратегическим объектам, и что такие удары будут и впредь наноситься именно по стратегическим объектам! Каждый человек должен знать — война есть война, и у войны есть свои методы, хорошие они или плохие».

Близько двох тисяч прихильників Кавказького емірату на чолі з уродженцем Астрахані Шамілем Ізмайловим воюють сьогодні у Сирії проти режиму Башара Асада. Нагадаю, Сирія Асада, підтримуваного Путіним, визнала легітимність кримського референдуму. Після Сирії вони обіцяють повернутися на Кавказ. Чи зможе Москва гарантувати, що вони не вирушать в Крим?

Сильніші чи слабші сепаратистські рухи існують на російському Уралі, Далекому Сході, в Карелії та Сибіру. За даними соціологічного опитування Хто є хто, проведеноко в 2007 році в Сибіру, 80% місцевих мешканців називають себе «сибіряками» і лише 15% росіянами. Сьогодні в Іркутську і Братську все частіше орієнтуються на Китай і вважають, що Москва давно повинна провести референдум, з ким в автономії розвиватимуться сибіряки: з Росією чи Китаєм.

Ідеолог сибірської незалежності М. Кулехов каже: «Мы этого [распада России] не боимся… Нас пугают тем, что, отделившись, Сибирь станет частью Китая. Но мы и так колония, нам ли бояться Поднебесной? Это все равно, что тонущего пугать водой… Сибирь как колония России имеет право на самоопределение вплоть до отделения».

У 2010 році російський підприємець Вячеслав Дрезнер спробував у Карелії провести референдум на кшталт путінського в Криму. Він запропонував бідним місцевим мешканцям відповісти на запитання: чи хочуть вони жити як багаті фіни, які правили цими землями до 1939 року? Сьогодні Дрезнер ворог Путінського режиму і саме тому отримав політичний притулок в сусідній Естонії. Так що право Карелії на самовизначення ще попереду.

Так само як право рідного Путіну Санк-Петербурга. Так, так у столиці зановника Російської імперії є сепаратисти. Вони іменують себе Інгерманландією, так називалася ця земля раніше. Прихильники Республіки Вільний Петербург як і українці прагнуть жити в Євросоюзі, а не на задвірках Європи та Азії.

Жити в ЄС прагнуть і мешканці російського Калінінграда. Ще з середини 90-х тут існує рух Балтійська республіка. Місцеве населення вимагає безвізового пересування ЄС і обгрунтовує не російське походження. Апофеозом сепаратизму в колишньому Кенінсберзі стали події 13 березня. Уночі невідомі встановили над будівлею місцевого відділку ФСБ німецький прапор.

Так що все тільки починається, малошанований Владімір Владіміровіч…

Svyatoslav Tsegolko, uainfo.

Comments

0 comments

One comment

  1. неважно

    Да смешно это все, про сепаратизм на России. Для сепаратизма по этому сценарию нужны несколько тысяч вооруженных до зубов “зеленых человечков”, несколько сотен единиц военной техники в условиях, когда власть дезориентирована и “боится провокаций”. Путин не побоится “провокаций” если что. К тому же Путин получил максимальную поддержку и возможность еще жесче карать “предателей” внутри, что и будет делать. Поэтому нечего надеяться на какие-то внутренние проблемы России, санкции Запада. Санкции может и будут, но скорее всего больше слов, “глубокой озабоченности” и каких-то символических санкций, жертвовать баблом они врядли будут. А Путин будет продолжать дестабилизировать Восток, на который, как оказалось, в плане патриотизма можно не надеяться. Даже оккупация нашей земли для них фигня, они флагами оккупанта машут…

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

2 × four =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh