П’ятдесят років тому на периферіях Вічного Міста двадцятирічний юнак Андреа Рікарді започаткував пригоду, яка через півстоліття поширилася на увесь світ, несучи розраду найостаннішим. Ліцеїст почав збирати групу однолітків, щоб слухати і втілювати в життя Євангеліє через виконання заповіді любові. Прикладом для наслідування молодим людям стали християнська громада, описана в Діяннях апостолів, та досвід св. Франциска з Ассізі. Першим служінням спільноти стала так звана «Школа для всіх», яка проводила заняття для бідних дітей з римських передмість, де було також багато мігрантів. У 1973 році група почала збиратися на вечірню молитву в храмі святого Еґідія в римському районі Трастевере, і від цього храму отримала свою назву.
Сьогодні – це міжнародний рух, до якого приєдналося понад 60 тисяч людей на всіх континентах світу. Спільнота святого Егідія проводить активну соціальну роботу, допомагаючи знедоленим: бездомним, похилим віком, дітям, інвалідам, хворим на СНІД, ув’язненим, мігрантам. Відомими є боротьба за скасування смертної кари та старання на користь миру, зокрема, підтримка міжрелігійного діалогу в «дусі Ассізі». Від 1991 року Друзі Спільноти святого Егідія розпочали харитативне служіння в Україні.
Святкування 50-річчя Спільноти розпочинаються в Римі Святою Месою, яку 10 лютого 2018 р. ввечері очолить кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Його Святості, в папській базиліці святого Івана на Латерані. В катедральному храмі Римської дієцезії зберуться члени й друзі Спільноти з різних частин світу, також і з України.
З цієї нагоди наш колега з «Vatican News» Алессандро ді Буссоло зробив інтерв’ю з професором Андреа Ріккарді, розпочавши розмову із згадки про те, що 50 років тому група ентузіастів згуртувалася навколо мрії змінити світ. «А чого сьогодні бажають 60 тисяч членів Спільноти святого Егідія?».
«Сьогодні, – відповів засновник, – змінилася панорама: з місцевої до глобальної, а глобальна панорами вселяє великий страх: тероризм, міграція… Спільнота святого Егідія наголошує, що сьогодні непотрібно боятися, зводити стіни. Що можемо щось зробити для інших, що існує можливість зробити цей світ кращим, а віра, яка зростає в слуханні Божого слова, стає закваскою надії».
Журналіст зауважив, що Папа Франциск, який знайомий зі Спільнотою ще з часів свого служіння в Буенос-Айересі, назвав її спільнотою трьох «P»: молитви (preghiera), бідних (poveri) і миру (pace). «Чи молитва, починаючи від базиліки Санта-Марія-ін-Трастевере й до “духа Ассізі”, завжди залишається серцем спільноти?» – запитав він.
«Так, бо спільнота виростала, слухаючи Боже слово, і це залишається її серцем, бо в іншому випадку християнство було би ідеологією чи моралізаторством. Боже слово, натомість, є світильником, що освітлює наші кроки, щоб відчитувати в історії знаки часу», – відповів Андреа Ріккарді.
Далі кореспондент зазначив, що 1968 року зусилля ініціаторів Спільноти об’єдналися навколо надання допомоги бідним дітям, що не мали змоги відвідувати школу, в 2018 році – створення «гуманітарних» коридорів для біженців. «Ключовим словом завжди залишається дружба: між старими і “новими” громадянами, між поколіннями?» – прозвучало запитання, на що засновник Спільноти зауважив:
«Потрібно спілкуватися з бідними, необхідно інтегрувати бідних в громаду, не лише підтримувати, але інтегрувати. Отож, дружба, діалог – це перший крок до інтеграції», – сказав Андреа Ріккарді, та в контексті півсторічної діяльності підкреслив, що це вдається робити завдяки «праці багатьох людей, які жертвують свій час на те, щоб латати розідране полотно нашого світу чи наших міст». «Це мала щодення праця, але врешті-решт, це є мир», – підсумував він.
