Про дитячу безпосередність ходять легенди. Наші юні нащадки здатні одним запитанням змусити нас почервоніти та замислитися про сенс життя. І здається, що нетривіальний погляд на речі притаманний усім маленьким дітям. Вони бачать наш світ в абсолютно іншому ракурсі, і нам залишається тільки дивуватися і навіть трохи вчитися у наших «квітів життя».
***
Ігор (4 роки):
– Мамо, купи мені шоколадку!
– Дупця злипнеться.
– Мамо… я її в рот покладу. © Мері_Поппінс
***
Везу в тролейбусі черепаху. Поруч стоїть дівчинка років 5 і не може відірвати очей. Кажу:
– Хочеш потримати?
– Так! – відповідає.
Бере її і починає крутити, потім повертається до мене і питає:
– А де тут кришка відкривається? Я її хочу погладити. © Мері_Поппінс
***
6-річний Петрик дуже хотів собаку, і нарешті на Новий рік йому подарували величезного сенбернара. Малюк з глибоким виглядом обійшов навколо величезного пса і запитав батьків:
– Це його мені подарували чи мене йому? © Irene
***
На узбіччі лежить здохла кішка. 3-річний Володик запитує маму:
– Що з нею сталося?
– Вона померла і пішла на небо до Боженьки.
– А Боженька що, викинув її назад? © Мері_Поппінс
***
Племінниці пояснили, звідки беруться діти. Приїжджає її тато з вахти, вона біжить назустріч і кричить:
– Ура! Ура! Тато приїхав! Сперматозоїди привіз! © АБВГД
***
Юлі було 6 років, її хотіли віддати в школу, але треба було пройти тестування – перевірку на готовність до навчання.
– Почнемо з найбільш простого, – сказала психолог і виклала з вази на стіл фрукти з воску. – Яблуко, груша, апельсин, абрикос. Як все це можна назвати одним словом?
Юля мовчки опустила очі.
– Продовжимо. Ось огірок, помідор, редиска, картопля, цибуля. Як ми назвемо це одним словом?
Юля прикусила губу.
– Полуниця, малина, вишня… Як це все називається? Не знаєш?
– Забула, – прошепотіла дівчинка, ледь стримуючи сльози.
– Я думаю, вам ще не час йти до школи, – сказала психолог мамі. – Зачекайте рік, позаймайтеся з дівчинкою. Вона не знає елементарних речей!
Мати з подивом заглянула Юлі в обличчя:
– Юлечко, хіба ти не знаєш, як все це називається одним словом?
– А! Згадала! – засяяла дівчинка. – Муляжі! © lenoteni
***
Продавчиня, не звертаючи уваги на досить юну клієнтку, не зупиняючись, базікає з подругою, обговорює з нею всі останні новини і абсолютно випадково, зовсім не бажаючи цього, наливає в банку дівчинки не рослинної олії, а сметани. Дівчинка, не розгубившись, вимовляє абсолютно недитячим тоном:
– Я ж вам сказала, налийте мені в банку рослинної олії, а ви…
Жінка, раптово переключившись на дівчинку і забувши про подругу, почервонівши від люті, пішла на склад, вимила банку і, нервово зачерпнувши ковшем з фляги, тремтячою рукою налила в чисту тару рослинної олії. Дівчинка мовчки взяла банку і, опустивши свою малесеньку ручку в сумку, дістала таку саму чисту скляну літрову банку і простягнула її продавчині зі словами:
– А сюди — сметану… © Катерина
***
Вихідний. Виходжу зі своєї кімнати в коридор, з кухні повз мене мчить кішка, услід за нею син. Кішка вилітає в передпокій, вписується в поворот, але задні лапи заносить, задом проїжджає по лінолеуму, поворот, втікає. Син пробігає повз мене з криком:
– Зірки на льоду!!!
Падає на підлогу, їде дупою по лінолеуму, не встигає загальмувати, відлітає під вішалку, на нього звалюються всі наші курточки, і звідти кричить:
– Кінець!!! © Булочка
***
Сиджу за столом, п’ю чай. Підбігає 9-річний син і питає:
– Мамо! А що таке безпечний секс?
Давлюся чаєм, намагаюся відкашлятися… Син терпляче чекає. Коли бачить, що я знову осягнула здатність говорити, скромно додає:
– Що таке секс, я знаю… © Відчайдушні домогосподарки
***
Моя дочка (6 років) страшенно лінива. Поливала вдома квіти і хлюпнула трохи води на підлогу. Подивилась навколо, чи ніхто не бачить, мене не помітила і дуже швидко витерла підлогу котом, який спав поруч з калюжею. Той навіть не прокинувся, а я хвилин 10 не могла розігнутися від реготу. Цікаво, хто з них ледачіший: дочка, якій ліньки піти за ганчіркою, чи кіт, який навіть в калюжі води не прокидається? © krisya
***
Невеликих м’яких іграшок вдома накопичилося безліч, але я не хотіла їх викидати! Подумавши, я запропонувала розвісити їх на прибиті до стіни дерев’яні брусочки (раніше там килим висів). Тим більше що мотузочки-петельки на головах іграшок вже були. Нехай, думаю, тішать око і оживлять інтер’єр!
Прикріпивши все це ввечері, коли дочка (5 років) заснула, на ранок чекаємо з чоловіком її реакції. Ліза прокидається, похмуро зі сну дивиться на розвішені іграшки (зайців, собачок, ведмежат) і незадоволеним голосом говорить:
– Ну і що це за ранок стрілецької страти? © krisya
***
Їдемо в машині. Підскакує на ямках. Обурений голос з автокрісла:
– Гей! Ви чого так їдете? У мене палець з носа випадає! © Katya-Katerinka
***
Їдемо в таксі: я, сестра і малий. Сестра просить у мене гігієнічну помаду. Починаю ритися в сумочці, періодично пропонуючи щось: гребінець, туш, зубочистки, йодний олівець, рахунки за телефон і квартиру, крем, парфуми, шпильки…
Малюк нахиляється до своєї тітки і неголосно каже:
– Ще 5 хвилин, і вона там нафту знайде. © Булочка
***
Розмовляю з сином (6 років):
– Андрійку, назви прикмети осені.
– Ну, пташки відлітають, листочки з дерев обпадають, шини на зимові треба змінити…
– А прикмети зими?
– Сніг іде, а шини вже змінювати не треба!
Я в істериці.
– Ну а навесні що у нас?
– Пташки прилітають, листочки розпускаються… Шини треба знову міняти !!! © gamma
***
Вчора. Син:
– Мамо, полежи зі мною, я тобі казку розповім.
– Давай.
– Жив-був собі цуцик. І був він нічий. І жив він у коробці, і їв на смітнику. І всі проходили повз нього. І був він гарний, але нікому не потрібен. Потім пішов дощ. І його помітили і забрали до себе.
Майже заснув.
Я (цікаво ж):
– А чому забрали?
Син сонно:
– Ну дощ пройшов… Став чистий, красивий.
– Хм, а мораль є?
Син буркотливо (спати не даю):
– Так. Митися треба частіше, і тебе заберуть! © Булочка
***
Данило 3,5 роки.
– Данилку, ким ти будеш на святі, зайчиком?
– Ні.
– Гномиком?
– Ні, я буду чоловіком-бджолою! © Карина
***
Нещодавно моя подруга з донькою (4 роки) пішла в магазин за горілкою. У доньки захворіло вухо, і треба було зробити компрес. Хотіла взяти маленьку пляшечку, але в магазині були пляшки тільки по 0,75 л. І ось стоїть подруга біля каси: в одній руці дитина, в іншій пляшка. Касирка осудливо дивиться на недбайливу матусю. Дівчинка все зрозуміла і сказала голосно на захист мами:
– Моя мама не п’є, це мені! © krisya
А яка історія була смішною для вас?
