Бюст леніна, репродукція сталінського портрета, фото радянських акторів, а також огірковий лимонад і горілка «Золото Жигулів» – все це реалії одного з кафе Донецька. Ретро-кафе під назвою «Олів’є-80» пропонує своїм клієнтам у Донецьку зануритися в атмосферу радянського минулого, яка і без того переважає в так званій «ДНР». При цьому до початку військових дій кафе з класичним радянським інтер’єру єром і меню в місті не було взагалі.
Як радянська тема переломлюється в кафе Донецька, і що саме подають у такого роду закладах – в матеріалі донецького блогера .
– У так званій «днр» дуже популярний тренд радянського минулого. Він виявляє себе у системі освіти, пропаганді, в дизайні продуктових упаковок. Не відстає в цьому сенсі і сфера послуг: деякі кафе і ресторани Донецька активно використовують радянську тему для залучення своїх відвідувачів. Інші намагаються залучити клієнтів нестандартними написами, якими рясніє, наприклад, кафе «Гурман» на бульварі Пушкіна. «Зажурився? Прибухни!» – так звучить його гасло, відомий вже багатьом донеччанам.
До числа ж «радянських» закладів відноситься кафе-бар з недвозначною назвою «Наша Батьківщина СРСР», який знаходиться недалеко від Південного автовокзалу. Однак крім самої назви і вивіски в кафе не говорити нічого про радянське минуле: інтер’єр нічим не примітний, так само як і меню.
Куди більш екстравагантно виглядає кафе «Олів’є-80», яке знаходиться у підвальному приміщенні по вулиці Гурова.
Потрапляючи сюди, одразу поринаєш в атмосферу радянського минулого. Офіціанти одягнені в специфічні для радянських часів сорочки з застебнутим на верхній ґудзик коміром; стіни прикрашають бюсти леніна, фотографії радянських акторів, грамоти радянських часів, а також репродукція портрета йосипа сталіна.
На одному із столиків варто телефон епохи 60-їх, поруч з яким знаходиться газета тих часів зі статтею про ленінському декреті.
На протилежній від столу стіні висять ковзани, акордеон, шашкова дошка з приклеєними до неї шашками, а також знаходяться полиці з радянськими книгами і чорно-білими фотографіями. Однією з найефектніших промов кафе є бордовий прапор з профілем леніна і ліпленням «Під прапором марксизму-ленінізму, під керівництвом комуністичної партії-вперед, до перемоги комунізму!».
Така ж стилізація зберігається і у вбиральні, стіни якої обклеєні радянськими газетами, а під стелею протягнута мотузка з прищіпками, на якій висять, нібито, тільки що отримані чорно-білі знімки.
А вісь меню в більшості своїй досить різноманітне і не перенасичений радянськими атрибутами. До них можна віднести лише горілку під назвою «Золото Жигулів», компот і журавлинний морс, огірковий лимонад, «медовик з СРСР» і, звичайно ж, олів’є, якої тут цілих 6 видів: з лососем, креветками, куркою та іншими продуктами. Найбільш дорогим є «олів’є «де люкс» з філейним лососем, порція якого коштує 230 рублів або трохи більше ста гривень.
Музичний супровід також далеко не радянський. У «Олів’є-80» звучать в основному західні виконавці, такі як Мілен Фармер. Під час мого відвідування публіка тут була небідної, і при мені за сусіднім столиком замовили кілька видів того ж олів’є з пляшкою шампанського, яке офіціант приніс в ведерце з льодом. В цілому сервіс досить високого рівня, і специфічного радянського хамства тут не знайти, так само як і якості радянського громадського харчування: страви у «Олів’є-80» дійсно смачні.
