П’ятьох представників націоналістичних організацій, які 30 червня 2009 року відбили ніс та кисть правої руки у пам’ятника Леніну в Києві, Шевченківський районний суд столиці визнав винними. Миколу Коханівського за завдання шкоди постаменту вождя засудили до трьох років обмеження волі із відтермінуванням два роки, решту — Олександра Задорожного, Андрія Тарасенка, Богдана Франта та Івана Срібного — до двох років обмеження волі з відтермінуванням два роки. Про це повідомляє «Українська правда» з посиланням на прес-службу ВО «Свобода». Усі засуджені оскаржуватимуть вирок у Апеляційному суді.
ЗА ІРОНІЄЮ ДОЛІ ЗАРАЗ ЛЕНІН, ЯКОМУ ВІДНОВИЛИ НІС, КРАСУЄТЬСЯ НА ФОНІ ПЛАКАТУ
Не секрет, що сьогодні пам’ятник Леніну стоїть чи не в кожному районному центрі, а вулиць та проспектів, названих на честь «вождів революції» чи знаменних дат в історії СРСР, — не злічити. Засилля радянських топонімів — одне зі свідчень того, що Україна досі не розпрощатися зі своїм комуністичним минулим, що процес очищення не відбувся. Утім, далеко не всі залишаються в парадигмі посткомуністичного світу. А тому природно, що для патріотично налаштованої молоді наявність у своєму рідному місті пам’ятників тим, з чиєї вини відбувалося винищення українців, — абсолютно неприпустима.
Умберто Еко писав, що єресь — це спроба досягти власними силами того, що обіцяно Божими святими, тоді як варто було б просто терпеливо очікувати на реалізацію обіцяного. У цей контекст вписується ситуація із засудженими націоналістами. Держава, яка повинна була б, але не потурбувалася про те, щоб прибрати образливу символіку з простору українських міст, фактично спровокувала молодь на «хуліганські дії», за які сама ж потім їх і засудила.
Звісно, історію не можна вихолощувати. Але чому б не створити історичний парк і законсервувати там пам’ятки радянської доби — таке собі місто ідентичних ленінів, щорсів, серпів та молотів. Як артефакти минулого, вони мають право на існування, але існування такого, яке не впливало б на духовне здоров’я суспільства.
До речі, за іронією долі зараз Ленін, якому відновили ніс, красується на фоні плакату, де крупним планом зображена мордочка — то й же ніс — полярного ведмедя. Цікаво, цей факт «фани» комунізму не сприймуть як образу вождеві? А до цього постамент можна було спостерігати на фоні дівчини, яка рекламувала чергові блага буржуазного життя. Одним словом, суцільний каламбур. Мабуть, щось таки справді пора відіслати в історичний музей.
Вікторія СКУБА, «День»
