Ледь отримавши звання історичного поселення, Севастополь зазнав першої втрати, повідомляє .
У самому центрі міста на площі імені адмірала Ушакова з-за стін будівлі колишнього костелу вже кілька днів добре чути, як гуркочуть кувалдами. Стіни розбивають зсередини. Йде процес руйнування будівлі храму. Зовнішні стіни сором’язливо завішені банерами, котрі поздоровляють севастопольців з днем Перемоги. Двері щільно закриті. Заглянути і дізнатися, що відбувається – не вдалося. Охоронці пильно стоять на сторожі таємничого будівництва і шкодять будь-яким спробам дізнатися правду.
Член севастопольської регіональної громадської організації «Севастопольське товариство охорони природи, прав людини та історичної спадщини», голова секції охорони історичної спадщини та керівник підприємства, що займається реставраційними роботами на об’єктах історичного значення Севастополя Анатолій Федорович Пряшников зазначає: «Питання про севастопольський костел вже тривалий час викликає суперечки. Повернути чи не повернути будівлю костелу католицькій громаді севастопольців – думки різні. Незважаючи на те, що я є православним християнином, твердо впевнений у тому, що католики мають право на свій храм. Тим більше, ще у 1911 році він був побудований на гроші парафіян католицького віросповідання. Це не релігійне питання, а справа честі. Ми, як православні віруючі, справедливо вимагаємо повернення своїх храмів. Зараз ми на 99% повернули свої церкви і собори. Чому ми згодні з відсутністю такої ж можливості для віруючих людей інших віросповідань?
Сьогодні на спірному об’єкті ведуться роботи з капітального ремонту, не реставрації, а саме ремонту з цільовим призначенням будівлі, як кінотеатр дитячого фільму. До недавнього часу всередині ще залишалося оздоблення з елементами храму – базиліка, ліпнина. Цю велич закрито підвісною стелею і екраном. Зараз, судячи по шуму, що до долинають зсередини будівлі, всі ці прикраси релігійного спрямування варварськи знищуються. Ведеться повний демонтаж всіх архітектурних елементів. За проектом, який передбачає сучасний глядацький зал, зайвих деталей бути не повинно. Бажання перетворити зал для показу фільмів у форматі 4D передбачає повне закриття стін та стелі гіпсокартоном з метою ізоляції. Саме для цього туди забиваються напрямні елементи будівельних конструкцій.
Викликає побоювання той факт, що з зовнішньої стіни храму раптово зник охоронний знак, що висів там не одне десятиліття – табличка про те, що будівля є пам’яткою архітектури регіонального значення і знаходиться під охороною держави. З 2004 року будівля входила до реєстру охоронюваних історичних пам’яток. Йому був привласнений номер. Нині севастопольські чиновники чомусь стверджують, що це був український реєстр. Саме тому він неправильний. Мені невідомо, з якої причини всі пам’ятники культури не повинні повністю перейти в російський реєстр. Документ складався Севастопольським управлінням культури в 2004 році і нарікань не викликав. Нового реєстру досі немає. Ніхто не збирається його складати.
А старий реєстр раптово став секретним документом. Але мені вдалося зняти копії з нього. Хоча перелік пам’яток історичної спадщини Севастополя повинен бути викладений на сайті Департаменту культури або Департаменту архітектури міста.
11 січня 2016 року Міністром культури РФ Володимиром Мединским був підписаний наказ №2 «Про включення міста Севастополя до переліку історичних поселень федерального значення, затвердження меж території і предмета охорони історичного поселення місто Севастополь».
У переліку об’єктів, що підлягають охороні, під № 153 згадується будинок по вулиці Шмідта, 1. За цим стоїть обов’язкова паспортизація будівлі, що охороняється. Оскільки об’єкт визнається, як історичний, то ні про яке будівництво або перепланування не може бути й мови. Тільки реставрація, згідно історичного вигляду.
У свою чергу, в Департаменті культури наполегливо стверджують, що цей будинок було повністю зруйновано під час війни. Але я маю численні докази, що це не так. Під час героїчної оборони Севастополя в ньому знаходився вузол зв’язку Чорноморського флоту, а після війни його дійсно хотіли зруйнувати на будматеріали. Намагалися підірвати, але храм вистояв. Виходить, що ні німці, ні наші не змогли знищити колишній костел. А сьогодні його безжально знищують. І для чого? Для дитячого кінотеатру. Що збираються там показувати? «Міккі мауса», тому, що вигідно. Вбивають нашу історичну спадщину аби догоду миттєвим корисливим інтересам».
Стурбованість громадських діячів зрозуміла. Не зовсім зрозуміле мовчання депутатів Законодавчих зборів Севастополя. У грудні депутати своєчасно і жорстко відреагували на знищення парапету біля пам’ятника Синявину. Але будівля костелу являє собою не меншу, а набагато більшу історичну цінність. Тільки нікого з депутатів цей пам’ятник архітектури поки що не цікавить.
Для роз’яснення ситуації «ІНОРМЕР» спробував зв’язатися з керівником «Севастополькіно» Дмитром Анатолійовичем Гарнегой. Від пропозиції зустрітися Гарнега категорично відмовився, пославшись на особисту неприязнь до нашого видання. Ймовірно, він перебуває у святому невіданні закону РФ № 2124-1 «ПРО ЗМІ», де статті 47 та 144 передбачають покарання, аж до кримінальної за перешкоджання адміністративною особою професійної діяльності журналістів.
«ІНФОРМЕР» спробував вимагати від керівництва Департаменту культури відповіді щодо неадекватної поведінки начальника «Севастополькіно». Шукати правду у севастопольських чиновників виявилося вкрай важко. Навіть якщо ці чиновники представляють культуру міста.
Джерело:
