25 грудня 2018 року волонтери Пенітенціарного душпастирства УГКЦ відвідали Прилуцьку виховну колонію для неповнолітніх. Ініціаторами поїздки стали учасники ініціативи «Небо над головами» члени спільноти Лицарі Колумба громади Святого Василія Великого, що також накупили солодких гостинців для гостювання-чаювання у цю поїздку для вихованців у колонії.
О 9-тій ранку 25 грудня волонтери зустрілись у офісі Пенітенціарного душпастирства з Павлом Загородновим для того щоб завантажити до машини книжки, які добродії зі всієї України передавали для неповнолітніх ув’язнених напередодні. Також тут ми отримали кошти для забезпечення поїздки. Дорогу цього ранку замело – і з Києва до Прилук ми доїхали за 3 години.
Василь Возняк, автор проекту «Небо над головами» ділиться:
«У Прилуках біля входу до колонії нас зустрів місцевий священик УГКЦ Дмитро Горнакевич, і ми зайшли всередину. На території колонії нас радо приймала завжди усміхнена працівниця колонії Оля Муляр. Поки почали сходитись хлопці, свій діалог, який переріс у лекцію, почав Владислав Лектор. Одразу тут подякуємо йому за те, що має цей особливий талант промовляти до хлопців – відчувати аудиторію, говорити прикладами, історіями та метафорами, а також за те ділиться своїм часом і знаннями з хлопцями. Після лекції, яка тривала близько години, ми мали час на особистісне спілкування з ув’язненими за чаєм з печивом. Під час чаювання ми передали вихованцям близько 40-ка книжок, які раніше нам надіслали добродії. Хлопці книжкам були дуже раді і собі дещо повибирали. Близько 6-ї вечора ми вже повернулися до Києва.
Цього разу коли приїхав до Прилуцької виховної колонії особливо гостро відчув, як нас тут чекають вихованці. Ми приїжджаємо до цієї колонії раз у два-три тижні, а хотілося б частіше. За весь час наших приїздів я дізнаюсь про таланти і зайнятість цих хлопців – одні пишуть вірші, інші реп, ще інші багато читають, хтось ходить в тренажерку, а хтось робить вироби ручної роботи. Всі вони чекають новин від своїх рідних, а також дня звільнення. Ми не виправдовуємо порушення закону цих хлопців, але попри це ми приїжджаємо щоб подарувати їм свою посмішку, обійми, радість і позитивне ставлення до світу. Ми, як волонтери, відчуваємо що є три найцінніші речі які ми можемо їм подарувати: час, увагу та повагу.
Ми висловлюємо подяку Олегові Марцінковському, який дуже охайно, попри сильний снігопад і тяжку дорогу, віз нас своєю машиною і послужив шофером у цій поїздці при непростій погоді. Дякуємо також Степанові Джусу, який є Великим Лицарем і Головою ради “Лицарів Колумба” храму Василія Великого за організацію цієї поїздки. Дякуємо всім волонтерам, а також працівниками колонії за можливість відвідувати ув’язнених дітей.»
