Мова звісно не йде про повну заміну артилерії, а лише зняття з неї тягаря основної вогневої сили, але для цього необхідно дійсно зробити якісний стрибок у виробництві FPV-дронів
Джерело: Defence Express
Те що партнери не встигають за реальною потребою в артилерійських боєприпасах в Україні вже об’єктивна реальність. Мова йде й про невиконаний намір країн Євросоюзу, так й про можливості США, які додатково заблоковані через політичні розбірки.
Але в цій ситуації наразі у Міноборони вирішили піти не лише шляхом нарощування власного виробництва боєприпасів, як у 155-мм калібрі, так й радянської номенклатури, але вбачають можливість компенсування нестачі артилерійського вогню у FPV-дронах.
“Щодо боєприпасів до артилерії, то це питання буде виникати і далі. Тому в Україні ухвалили рішення вирішувати ці питання шляхом створення потужного виробництва БПЛА”, – зазначив заступник міністра оборони України Іван Гаврилюк в інтерв’ю для BBC.
Тобто на питання виробництва БПЛА, а вочевидь мова йде про FPV-дронів, буде спрямовані додаткові ресурси, які мають закрити саме цю прогалину. Але важливо розуміти той об’єм, який має виготовлятися. Зокрема BBC посилаючись на звіт міноборони Естонії зазначило, що річна потреба в артилерійських боєприпасах для утримання локальної вогневої переваги над РФ має становити 200 тисяч снарядів на місяць. Тобто 2,4 млн боєприпасів на рік, але така кількість спустошить всі європейські та американські запаси загалом лише протягом 2024 року.
Скільки боєприпасів зможе отримати Україна у 2024 році залишається дискусійним питанням. У цьому навряд допоможуть поточні цифри з США, які з січня по грудень 2023 року надали, відповідно до звітів, близько 1 млн 155-мм боєприпасів, бо вони йшли зі складів, зокрема поза межами країни. Аналогічно немає точної відповіді на питання, а чи зможе європейський сегмент НАТО разом виготовити та придбати 1 млн боєприпасів у 2024 році, навіть включно з тими, які мають бути виготовлені до березня.
Також немає чіткої відповіді на виключно абстрактне питання, а скільки FPV-дронів замінює один умовний 155-мм артилерійський боєприпас. Бо абсолютно різний розмір як бойової частини, так й точність, так й відсутність для артвогню таких параметрів, як нельотна погода чи засоби РЕБ. І самі бійці говорять, що FPV-дрон не зможе повноцінно замінити навіть міномети. Але мова не йде про абсолютно повну заміну всієї артилерії на FPV-дрони, а про зняття тягаря з артилерії, як основної вогневої сили.
Відносно поточної потреби в дронах-камікадзе, то українські виробники оцінюють реальну потребу у FPV-дронах для ЗСУ на рівні 2,4 млн на рік, 200 тисяч на місяць, при поточних можливостях виготовлення близько 50 тисяч FPV-дронів на місяць, тобто при збереженні наявного темпу – 600 тисяч на рік.
Й ще більше збільшення виробництва FPV-дронів потребує не просто більшого замовлення, а якісного стрибка у технології виробництва. Бо наразі FPV-дрон створюється шляхом ручної праці шляхом спаювання готових деталей та їх монтажу на раму.
Тому цілком можливо, що під фразою “створення потужного виробництва БПЛА” криється якраз перехід на промислове виробництво на сучасній технологічній базі. Якраз вона, на противагу “ручній пайці” дозволяє значно збільшити об’єми виробництва та зменшити собівартість.
Бо наразі один умовний FPV-дрон коштує без боєприпасу, близько 500 доларів. Водночас на 2024 рік на БПЛА для Сил оборони України закладено 43 млрд грн, тобто близько 1,18 млрд доларів або 16,8% від всіх коштів на озброєння. І це дійсно величезний ресурс, але він дозволяє, якщо гроші підуть виключно на FPV-дрони, закупити до 2,36 млн таких БПЛА. Але мова йде про всі БПЛА, а не лише дрони-камікадзе, хоча й фінансову допомогу партнерів у цій сфері теж не треба відкидати, хоча поки у країнах НАТО взагалі ігнорують появу FPV-дронів.
