Бойовий дух серед окупантів – так собі, якщо не сказати гірше. Нещодавнє перехоплення розвідки зафіксувало гостре бажання загарбників залишити розташування під Харковом і змитися якнайшвидше до Калінінграда.
Синок скаржиться мамі на втрати: має бути у взводі 30, а є лише 10. Як не дивно, мамку мало турбує такий розклад. Вона вмовляє сина не “зраджувати батьківщині”.
А потім і зовсім понесла якісь середньовічні марення: “У минулому житті в тебе в карті стоїть, що ти зараз у гарячій точці, тому що у тебе була зрада батьківщині”. Загибель чи інвалідність сина її взагалі не турбує.
Окупант при цьому наполегливо намагається чи то переконати, чи виправдатися перед батьком: мовляв, у них генерал – звір, своїх кидає, про солдатів не думає.
“Назвався грибом, лізь у корзину”, – цинічно відповідає йому мати.
Чергове перехоплення СБУ розмов у Харківській області показало, що російські окупанти не готові йти в наступ, незважаючи на наказ командування.
[su_posts template=”templates/list-loop.php” posts_per_page=”5″ tax_term=”16″ order=”desc”]
Перехоплення телефонних дзвінків фіксують панічні настрої окупантів. У приватних розмовах вони визнають високі втрати.
Росіяни на війні в Україні бояться та п’ють, п’ють та бояться. І зізнаються у цьому рідним.
