З нагоди 100-річчя Чехословаччини сайт Lidovky.cz порівняв медицину тих часів з сьогоднішньою.
У 1918 р. серед причин смерті лідирували туберкульоз (34 тис. смертей), грип (27 тис.) і запалення легенів (26 тис.). Крім того, від епідемії іспанського грипу в 1918-1920 рр. померли від 44 до 75 тис. осіб.
Нині найчастіше помирають від хвороб серця, онкологічних захворювань та інсультів.
У 1937 р. рак був на 6 місці серед причин смерті, а в 1948 р. перемістився на перше.
Молода Чехословаччина вже тоді зіткнулася з дефіцитом лікарів, які вважали за краще працювати за кордоном. Крім того, частиною єдиної держави стала Словаччина і Підкарпатська Україна, менш розвинені регіони. Наприклад, у Словаччині в 1929-1932 рр. чоловіки доживали до 48,9 років, жінки — до 50,9 років. У Чехії ці показники становили 51,9 років і 55,2 року. Ця різниця відчувалася і в 2015 р., коли в Чехії середній вік досяг 79,47 років, а в Словаччині 77,21 років.
Нині в Чехії на 1 тис. чоловік припадає 5,4 лікарняні ліжка. У 1937 р. цей показник становив 8,2 ліжка, в 1948 р. виріс до 14,9, в 1958-му — до 19,8. З тих пір він знижувався і в 1990 р. склав 8 ліжок, а в 1999-му — 6,5. З іншого боку, протягом ста років докторів в Чехії з кожним роком ставало все більше, а деякі хвороби перестали вимагати госпіталізації.
У Чехословаччині існувала і страхова медицина, подібна до сьогоднішньої, і заснована на принципі солідарності. Половину внесків сплачував роботодавець, половину — працівник. На страхівку йшло приблизно 6 % середньої зарплати, у держслужбовців, жандармів і вчителів на неї йшло близько 2 %. Застрахована була приблизно половина населення. Обов’язкове страхування стосувалося працівників промисловості, підприємців, торговців і поширювалося на їх сім’ї.
