Виступ Юлії Тимошенко на XІІ з’їзді ВО «Батьківщина» з висунення кандидата в Президенти

«Ще один раз іду в атаку — і додому. Рабів до раю не пускають». Такими є останні слова, які залишив на своїй сторінці в соцмережі Устим Голоднюк, якому було всього 24 роки. Кохана дівчина Устима — Марія — написала: «Ми мріяли про щасливе життя, про майбутнє разом. Півроку тому винайшли кімнату. Ми зустрічалися майже 2 роки… (Дівчина завжди почувалася з ним як за стіною). У нас було стільки планів. Дуже добре пам’ятаю наше перше побачення. Якось, коли проводив мене додому, Устим на прощання поцілував мені руку. Я зніяковіла, бо не звикла до того. Була рада, що він такий: дуже-дуже особливий. На Майдані Устим був від 21 листопада, майже постійно, ніколи нікуди не від’їжджав. Заїжджав до дому всього на 2–3 дні — і знову до Києва. 30 листопада його жорстоко побили, наклали 12 швів. Та тільки-но рана загоїлась, він знову поїхав на Майдан. Востаннє Устим сказав: «Ще один раз іду в атаку — і додому».

Під час цієї атаки він витягав пораненого, коли снайпер поцілив просто хлопцеві в голову. Просто в блакитну каску миротворця ООН. І все. Все закінчилося. Устим не був політиком, він не належав до жодної партії, він просто був відданим сином України, як і всі інші, хто повстав за Україну. У нього забрали все: його життя, разом з ним вбили його кохання, вбили його ще не народжених дітей, практично знищили його батьків. Таких святих героїв у нас — Небесна сотня. Їх жертовність, їх трагічна смерть відтепер мусять стати вищими суддями всім без винятку нашим діям. Ми зобов’язані Небесній сотні всім нашим наступним життям. Ми зобов’язані зробити українців успішними на своїй землі, звільнити країну від окупантів, ми зобов’язані перед ними і їх пам’яттю покінчити нарешті з корупцією і олігархією, ми зобов’язані побудувати нову сильну європейську успішну Україну, стати єдиними та сильними.

У Ватикані на стіні Сікстинської капели знаходиться одна з відомих та величних фресок християнської культури. Називається «Останній суд» Мікеланджело. У нас тепер є своя фреска і своя капела — це наша Небесна сотня. Вона пішла у вічність заради вільної України, заради кожного з нас, заради наших дітей. Вони пішли, і ми тепер не маємо права схибити. Вони пішли, щоб ми далі перемагали. Я прошу всіх, хто сидить, встаньте, покладіть руку на серце, схилить голови. Давайте віддамо всім загиблим героям шану хвилиною мовчання.

Пролита на Майдані кров наших дітей, наших братів більше не допускає фальші від політиків. Я думаю, що будь-яка фальш буде приниженням пам’яті тих, хто віддав за нас життя. Саме тому я звернулася до всіх кандидатів в президенти, щоб цю кампанію провести абсолютно особливо: по-перше, в мирі, по-друге, без будь-яких фальшивих плакатів, рекламних роликів, які ніколи не дають зрозуміти, а хто є насправді цей політик? Хто є насправді кандидат? Ми бачимо на красивих плакатах обличчя, які посміхаються. Ми бачимо в рекламних роликах прекрасно зроблені політичні технології. А де за всім цим серце і душа політика? Що він думає і планує робити? Не піар-агенти мусять обиратися, а мусять обиратися люди, які морально, духовно, інтелектуально відповідають тому рівню, який визначив для України Майдан.

Я звернулася до кандидатів в президенти і попросила їх: якщо є зайві гроші, краще віддайте їх на озброєння для нашої армії. Хай буде зайвий БТР або танк, але не робіть в політиці фальші. Треба з цим завершувати. Я запропонувала замість цього відкриті, чесні, публічні дебати між всіма політиками. Ви мусите побачити, хто є хто, і хто збирається правити країною. Я думаю, якби в свій час, в 2010 році, не «зазомбували» б українців дешевою і багаточисельною рекламою, ніколи в житті вони не зробили б того вибору, який зробили. Не втратили б людей, не втратили б Крим, не принизили б, не розграбували б країну. Я думаю, що всі побачили б, що колишній президент просто ніде не вчився, і зробили б свої висновки. Саме тому ці вибори мусять відповідати рівню тих людей, які подарували нам нову Україну. Також я хочу згадати, що в тому ж таки Ватикані в ході революції трапилася подія, яка стала символічною і яка вразила весь світ. Папа Римський Франциск I, коли молився за Україну під час найжорстокіших подій на Майдані, випустив в небо на честь миру та спокою в Україні двох голубів, які мусили символізувати щастя. На цих голубів, якщо ви пам’ятаєте, раптом напав чорний ворон. Йому вдалося-таки трохи потріпати нашого голуба, але птах миру вирвався, злетів в небо…І це був політ нової України.

На нас дійсно напали, але не ворон, а двоглавий орел. Вторгнення російського агресора на територію України, в Крим — це відповідь на нашу революцію. Путін хотів покарати нас — українців — за наше прагнення до свободи, за наш європейській вибір, за здатність боротися. Наша відповідь в Криму була, на мій погляд, недостатньо сильною. На посаді президента України, якщо народ мені доручить і довірить, я більше не дам агресору взяти без бою жодного сантиметра української землі. Ми вдячні всім демократичним сильним державам світу за солідарність, за заяви, за санкції. Ми дякуємо їм за моральну підтримку. Але треба чесно визнати, що міжнародні гарантії безпеки України не спрацювали. Ми мусимо робити висновки на подальше. Ми зобов’язані зараз примножити, зміцнити нашу військову силу. І тільки тоді ми зможемо себе почувати безпечно.

Висновок один: сьогодні ми мусимо покладатися лише на себе і на свої сили. Так, можливо, в нас немає авіаносців, немає тактичних підводних човнів, Україна, можливо, не володіє в достатній кількості найсучаснішою військовою технікою, що може миттєво спопелити агресора. Але у нас з вами є дещо значно більше: у нас є маленький, але впертий і героїчний тральщик «Черкаси» — символ військової доблесті та незламності українського духу, екіпаж якого викликав повагу навіть у ворога. У нас є прекрасні курсанти Нахімовського училища, які співали «Ще не вмерла Україна» в той час, коли агресор піднімав свій триколор. У нас є феодосійські морські піхотинці, які стали взірцем мужності, честі й слави. У нас є справжній герой — підполковник Юлій Мамчур. Давайте привітаємо його звільнення. Саме ця людина стала обличчям нової, хороброї, незламної України. У України є ви, і це значно важливіше, ніж кількість мін, автоматів та танків. Я дякую вам. Слава і честь українській армії! Слава і честь воїнам, які не здавалися, які стояли до останнього.

Зараз я хочу дати вам слово, що де б я не була, яку посаду я не займала б, я обов’язково доб’юся створення ефективної і боєздатної армії. Я даю слово, що служити в українській армії буде почесно, звитяжно і велично. Перше, що я зроблю, зберу негайно на базі РНБО найсильніший військовий інтелект України та світу. Там мусить створитися осередок нової військової доктрини. Я разом з ними забезпечу українське військо найефективнішою зброєю, яку мають інші. Ми знайдемо шлях, як цю зброю доставити в Україну, як забезпечити наше військо. А головне, про що вже давно треба було думати, нам потрібно підняти наш славний оборонний промисловий комплекс. Дивує, що всі 20 років незалежності наше озброєння, яке цінується в світі, ми реалізовували лише на експорт. Ми нічого не зробили для того, щоб свої можливості реалізувати в себе. Я планую підняти на новий рівень нашу українську оборонну промисловість, яка може виробляти ракетно-космічну, радіолокаційну та бронетехніку, висококласні військово-транспортні літаки, високоточні засоби враження та військові кораблі і багато чого іншого. Я вірю, що ми зможемо на базі цього підняти і національну науку, і ті виробництва, які дадуть нам нові робочі місця. Ми можемо підняти економіки цілих регіонів, якщо будемо піднімати оборонний промисловий комплекс України.

Та все ж треба визнати, що в сучасному світі найкращим захистом є об’єднання України з сильними та успішними країнами світу. Я переконана, що Україна мусить стати повноправним членом Європейського союзу в найкоротші терміни та увійти в європейські системи безпеки та оборони. Якщо ми не зробимо цього і залишимося самотніми перед обличчям агресора, ми залишимося слабкими. Нам треба інтегруватися в оборонні об’єднання західного світу.

Я ставлю за мету так само добитися припинення окупації Криму. Я не сприймаю заяви, які сьогодні лунають в світі, та ті аналітичні довідки, які підкладають лідерам найбільших країн, що Крим уже втрачений для України і з цим треба змиритися. Я хочу вам зараз відповідально сказати, що я ніколи з цим не змирюся. Крим — це Україна, Крим — український, ми повернемо його собі і звільнимо від окупантів.

Мій план дій дуже простий.

По-перше, нам потрібно нарешті звернутися до міжнародного кримінального суду в місті Гаага та добитися міжнародного кримінально переслідування тих осіб, які організували окупацію Криму. Ми можемо це зробити з вами, і треба добиватися цього. Я думаю, що сьогодні світ здригнувся від того, що робить керівник Росії. Всі зрозуміли, що справа не в Криму і не в Україні. Путін сьогодні почав хитати основи стабільності глобального світу. І час від часу він доводить, що хоче будувати стосунки в світі на основі агресії. Це ми бачили всі останні роки. Тому я думаю, що в міжнародному кримінальному суді в певний час зроблять необхідні висновки і агресори будуть ізольовані від глобального світу. Але цього недостатньо. Я переконана, що прийшов час сформувати чіткі матеріальні претензії до РФ за анексію Криму і залучити найкращі юридичні компанії світу до того, щоб звернути всі наші позови на власність Росії як в Україні, так і в усьому світі. За анексію Криму РФ треба заплатити власністю. Ці заходи, що поставлять на місце агресора, далеко не вичерпні. Нам потрібно в дипломатичних, ефективних, професійних переговорах добиватися багатократного посилення економічних і фінансових санкцій проти РФ. Кожен день агресор мусить втрачати, коли починає війну в сучасному світі XXI століття. Він кожен день мусить недораховуватися мільярдів і втрачати стабільність в своїй власній державі. Я вважаю, що ми зможемо з вами це зробити. Із того моменту, коли Путін анексував Крим, почався зворотний відлік його режиму, і ми завершимо з вами і демократичним світом історію авторитарного режиму в Україні. Демократична Росія цього вже давно чекає, і Україна впорається з цим завданням, я переконана. Допоможемо братньому народу.

А тепер я хочу розповісти про декілька важливих пріоритетів, які, на мій погляд, можуть докорінно змінити не тільки Україну, а й світ. Україна сьогодні дуже особлива: люди, які вибороли свободу, відкрили світу абсолютно нову душу України. У нас свобода, у нас прагнення до змін, у нас сила, мужність і відвага. Сьогодні, після того, як люди зламали диктатуру, після того, як вони дали можливість будувати нову країну, ми мусимо дати собі слово, що після розвалу авторитаризму запросимо в Україну найкращих інтелектуалів світу, які вже знають, як розбудувати країну XXI століття. Ми мусимо створити велику команду разом з українцями, які подарують Україні і світу нову архітектуру суспільних стосунків, країну, яка буде більш гармонійною, більш справедливою, більш відданою своїм громадянам, ніж будь-яка інша крана в світі.

У нас зараз чистий аркуш, відкритий шлях, і я думаю, що завдання майбутнього президента не йти за подіями, ні в якому випадку не копіювати помилок і неефективних стратегій розвитку інших держав. Ми можемо з вами зробити настільки сильну і красиву країну, що вона почне змінювати не тільки життя українців, а життя всього світу. Я в це вірю і буду цьому служити стільки, скільки в мене вистачить сил. Усі знають, що в Україні, в Закарпатській області, знаходиться географічний центра Європи, але сьогодні саме в Україні знаходиться й духовний центр Європи: тут б’ється її серце і живе її душа. На нас покладають надії народи, які поневолені диктатурою на пострадянському просторі. На нас покладають надії ті народи, які вважають, що справедливості в повному обсязі в їх країнах немає. Вони дивляться на нас і очікують висококласної роботи з розбудови держави. І ми цю висококласну роботу обов’язково пред’явимо світу. І коли виникне певна конкуренція між континентальною країною — європейською, красивою, успішною — і тими територіями, де досі панує авторитаризм, ми виграємо це інтелектуальне змагання. Ми виграємо це моральне змагання, ми виграємо ці духовні пріоритети. І наша країна стане для світу унікальним явищем.

У той же час дуже важливо пам’ятати, що Майданом не керували політики. Політики не були лідерами Майдану. Майдан не був пов’язаний з політиками і партіями. Люди самі зробили те, що політикам не вдалося: вони ліквідували корумповану диктатуру та встановили свою владу над всіма майбутніми політиками і вождями. Все помінялося: помінялися місцями ті, хто володарював над народом, з тими, хто сьогодні ставить умови лідерам, політикам і чиновникам. На Майдані українці вперше за 22 роки повернули собі те, що їм належить по праву, — владу над своєю долею. Українці більше ніколи не мусять втратити цю владу, не мають права віддати її будь кому. Що найголовніше після Майдану? Головне, щоб влада і народ не розійшлися різними шляхами. Це неприпустимо. Завдання країни, завдання суспільства і моє особисте завдання полягає в тому, щоб новий президент, новий парламент створили таку Конституцію і закони, відповідно до яких українці отримають право не раз на 5 років кидати іноді сфальшований бюлетень, а кожного дня, щохвилини мати в руках інструменти управління своєю країною і чиновниками всіх рівнів.

Люди змогли створити на Майдані країну справедливості, країну гармонії. Вони мають досвід, який варто перенести в сферу державного будівництва. Я хочу, щоб буквально зараз, не очікуючи ще 2 місяці доки завершаться президентські вибори, ми прийняли ті закони, які, наприклад, дадуть вам право відкликати будь-якого депутата, поміняти будь-яку Верховну Раду, дадуть дієві способи імпічменту президента, повну свободу будь-яких зібрань в будь-яку хвилину. А головне,  дадуть чесний суд, щоб мати управу на все беззаконня і безправ’я. Я знаю, якщо ми не дамо вам в руки інструменти щоденного управління владою і політиками, ми ризикуємо знову повернутися туди, де потрібно буде робити нові революції.

Я — ваш гарант того, що ви отримаєте реальні права, ви отримаєте реальні важелі впливу на владу, на формування всіх без винятку стратегій країни. Я хочу, щоб ви більше ніколи не були прохачами, не зазирали в очі чиновникам, щоб ви більше ніколи не були ні для кого «електоратом», «сировиною» політики. Ви — сучасна, новітня Україна. Хто досі цього не зрозумів, той не має права керувати країною. Ви — нові люди, нова нація, нова цивілізація. Цивілізація свободи, волі та справедливості. І так буде, повірте мені. Це моя віра, з цією вірою я пройшла довгий і не дуже легкий шлях.

Тепер я хотіла б сказати вам про те, що вважаю одним з найголовніших пріоритетів. Ми звикли з вами завжди говорити про економіку, про те, що треба виплавити якусь кількість сталі, виробити якусь кількість тон добрива, прокачати газ, виробити електроенергію… Так, це важливо, ніхто з цим не сперечається, але я вважаю, що після всіх подій, які відбулися в Україні, головним пріоритетом мусить стати формування, виховання, освіта, виплавлення, виліплення нової людини. Людини, яка буде нашим майбутнім. Освіта дасть нам всі підстави і можливості більше ніколи не допустити хибного вибору, більше ніколи не допустити подвійних стандартів. Нам потрібно з вами створити людину XXI століття, для якої несвобода вже є неможливою, для якої корупція і приниження стануть неможливими і недопустимими. Нам потрібна нова людина, і тому я, якщо ви мені дозволите і довірите, буду разом з вами вести наших дітей вперед, буду робити їх сильними, інтегрованими в світовий простір, інтелектуальними і здатними в сучасному світі бути конкурентами, бути учасниками всіх глобальних світових процесів. Така нація нам потрібна, і за 10 років, якщо почнемо негайно, ми вже побачимо результати.

Крім того, одним з пріоритетів я вважаю формування середнього класу в усіх його проявах. Наявність в Україні сильного середнього класу — це головна гарантія нашої незалежності, нашого процвітання, нашого успіху. Для всіх нас, для українців ми зобов’язані «народити» сильний середній клас. Вони знають, як зробити так, щоб в Україні все було добре. Просто треба їх звільнити, просто дати їм шанс, просто відкрити всі дороги, просто зняти з їх плечей весь тиск і все приниження, які влада звикла застосовувати до середнього класу.

Ви знаєте, коли я знаходилась у в’язниці, то мала можливість читати інтернет-роздруківки. Один чоловік в період найбільшого загострення подій на Майдані написав в Інтернеті про Януковича: «Это ж каким надо быть (далі нецензурні фрази), чтоб заставить меня, белого киевского воротничка, с доходом более 1000 у.е. в месяц, посреди ночи на морозе строить баррикады на Крещатике». Це дуже важливі слова, ви розумієте, що відбувалося? Повстали всі, і середній клас виборював своє право бути. Це той середній клас, який вчора ще, до Майдану, обідав в недешевих ресторанах, а потім бився на Майдані і сидів біля теплих бочок вночі. А потім, коли закінчився Майдан і почалася агресія Росії, саме цей середній клас пішов до військонкоматів, щоб боронити країну. Я вірю в цей наш пригнічений, іноді розчарований, але дуже потужний середній клас. І я буду все робити, щоб ви випрямили спину, відчули під собою твердий грунт, почали свій маленький бізнес, отримали можливість нормально жити в своїх родинах. І так буде.

Але підняти на ноги середній клас неможливо, якщо в країні залишиться той рівень корупції, який ми всі з вами спостерігаємо. Ми все з вами бачили. Після революції ми бачили з вами картинки абсурдного «версалю» Януковича. І ми знали, що це лише частина айсберга, яку можна побачити, символ більш масштабної системи. Я мушу вам зараз дуже щиро сказати: я не вірю, що влада коли-небудь сама почне боротися зі своєю корупцією. Просто не вірю. Так, у нас приймалися сотні антикорупційних законів, постанови Уряду, створювалися антикорупційні бюро, звітували, в тому числі перед міжнародними антикорупційними органами…. І що? Нічого не змінилося. Я вірю, що корупцію у владі, яка стала повітрям, яким дихає сьогодні український народ, треба руйнувати і ліквідувати ззовні. І тому вчора до Верховної Ради я подала законопроект, який успішно спрацював у Польщі, який успішно працює в багатьох європейських державах. Що це за закон? Він просто дає можливість кожному долучитися до дієвої боротьби з корупцією.

У цьому законі передбачено право кожного українця при спілкуванні з чиновником, посадовцем, представником влади фіксувати на відео і аудіо його вимоги та пропозиції, його корупційні кроки. Усе це зможе зробити людина, це стане законним. І найголовніше, що людині не прийдеться йти з цим до прокуратури або МВС, тому що там іноді не знайдеш ніякої справедливості. Тому цей законопроект, як і в розвинених країнах світу, передбачає, що отримані матеріали будуть доказами в суді. І ви зможете прямо піти в суд, який, я переконана, ми зробимо чесним і адекватним в найближчий час, і ви зможете притягнути корупціонера до відповідальності самостійно. Ви пам’ятаєте, як «Дорожній контроль» першим почав знімати ДАІ на відеореєстратори?  Ви пам’ятаєте, як усе змінилося? Як ДАІ підходило і спочатку заглядало, ведеться там зйомка чи ні.

Але чиновники дуже винахідливі. Вони заклали у законі заборону громадянам України знімати їх прихованими відео- або аудіореєстраторами. Ми знімемо цю заборону і дамо вам право йти в суд. Так само, як ви на Майдані дали життя новій Україні, так само ми зобов’язані зараз всім народом впоратися з корупцією. Ззовні, а не в самій владі. Так, хай влада робить те, що може, але ваш контроль і ваші дії дійсно змінять все.

Крім того, я вірю в ще один важливий елемент боротьби з корупцією. Я вірю, що влада і опозиція завжди конкурують і завжди шукають один на одного компромат. Так дайте їм це зробити. Я планую в найближчий час подати до Верховну Раду законопроект про опозицію. Я хочу сьогодні, коли при владі колишні опозиціонери, прийняти закон, який дає опозиції право неймовірно сильно контролювати владу, на рівні Рахункової палати. Я хочу, щоб ми дали Рахунковій палаті, яка буде сформована опозицією, право робити аудит кожної копійки, яку витратила влада, аналізувати і напряму йти в суд, якщо виявлена корупція, в тому числі проводити необхідні слідчі дії. Це дасть можливість подолати перепони в прокуратурі і МВС для притягнення корупціонера не тоді, коли він вже пішов з влади, а сьогодні, зараз, коли країна спостерігає і не вірить, що щось міняється і щось стає кращим. Я думаю, що ми не мусимо діяти виключно закликами та надією — тільки реальні інструменти.

І третє, що я хотіла би зробити найближчими тижнями, не очікуючи, доки завершаться президентські вибори. Я думаю, що прийшов час для громадських антикорупційних бюро створити такі інструменти контролю і притягнення корупціонерів, які існують безпосередньо в судовій гілці влади, і не задіювати будь-які державні органи. Іншими словами, я маю чіткий план боротьби з корупцією. У Польщі це спрацювало миттєво: всього 3–4 рази громадяни записали корупціонерів на приховане відео і передали ці записи в суд. Буквально через місяць кожен чиновник боявся навіть вимовить слово «корупція»,  вони знали, що їх і слухають, і пишуть, і передають це в суд. Ви очистите країну від корупції, влада навряд чи це коли-небудь зробить.

І ще хочу сказати: коли мене питають, а чого я вирішила балотуватися на посаду президента, відповідаю, що вірю в те, що мені по силах разом з вами зламати хребет корупції. Я двічі була кинута у в’язницю не за порушення закону, а за те, що реально боролася з корупцією. І нікому це ніколи не подобалося. У той же час мене двічі кинули за грати за те, що я ніколи не сприймала і не сприйму тіньове панування олігархії в Україні.

Запам’ятайте мої слова: якщо ми на цих президентських виборах не покінчимо з олігархією, не покінчимо з тіньовим фінансуванням виборчих кампаній, не покінчимо з тим, що політиків «приватизують» ще до того, як вони обійняли посаду президента, якщо ми з цим не покінчимо –  у нас немає шансів. Коли олігархи, так званий тіньовий на державних грошах бізнес стають політиками, коли вони керують і ставлять завдання президентам, прем’єрам, урядам, фракціям, депутатам — у країни майбутнього немає. Тому що ваші інтереси з їх інтересами розходяться докорінно.

Ми маємо сьогодні вдвічі, втричі нижчу заробітну плату чому? Тому що вони, маючи у Верховній Раді більшість, встановлюють вам мінімальну заробітну плату і вони ніколи не втратять свої гроші, даючи вам нормальні адекватні заробітки, тому що це впливає на їх прибутки. Сьогодні навіть в пострадянських країнах заробітна плата вища, ніж у нас. Бо у нас за кулісами — олігархи. Ви ніколи не зможете позбутися монополії і, як наслідок, високих цін на все: на ліки, на енергоносії — поки вони стоять при владі і обкладають вас цим податком. Як могло так статися: у нас втричі нижча заробітна плата ніж в Польщі, а всі товари на 30-70 відсотків дорожчі, ніж в Європі? Тому що у нас монополії, тому що у нас олігархи і тому що вас обкладають податками додатково.

Мені досить часто ставлять запитання: що робити з екологією? Ніколи ми не зможемо боротися за чисте повітря, тому що кожне їх підприємство — це практично те, що руйнує екологію. Власники ніколи не зроблять ту модернізацію, яка відновлює екологію в Україні. Все зав’язано на них: корупція, відсутність грошей у бюджеті, несплата, відмивання, виведення грошей в офшори. Політики, на жаль, служать їм за гроші.

Тому на цих виборах я йду на свою особисту війну з олігархією. Це не значить, що треба знищувати великий бізнес. Це значить, що нам потрібно залишитись без потужних гравців на геополітичному просторі. Нам просто потрібно зробити олігархів звичайними бізнесменами, які працюють за тими же правилами, за якими працюють і всі інші. Їм треба закрити чорний хід оплати, їм треба закрити шлях до купівлі політики. Їм треба перекрити всі тіньові потоки, які виснажили країну за останні 15 років.

Я іду на свою персональну війну проти олігархів як явища. Я двічі сиділа за це у в’язниці. Вони знають, що я це можу, вони бояться і вони захищалися. Зараз у нас відкритий шлях, і на цих виборах буде теж саме. Немає Януковича. Яка різниця, яку маріонетку їм обрати? Немає попереднього президента, вони знайдуть іншого, але це не в моєму випадку. Знайте, що я ніколи не переступлю цю межу і ніколи не залишу Україну з онкологічними метастазами. Ми з вами на цей раз впораємося. Країна тоді стане іншою.

Останнє про що я хотіла би вам сказати.

Я хочу сказать вам о единстве. Мы сейчас с вами находимся на историческом месте. Вы знаете, что здесь всегда пробовала объединиться Украина, что здесь всегда рождалось наше национальное единство.

Сегодня наша главная и первоочередная задача — объединить нацию. Когда-то очень умный президент сказал: хватит воевать. Стране нужно перевязать раны. Нужно найти те слова, нужно найти те символы покоя и единства, которые принесут в нашу страну абсолютно новую энергию. Дадут нам почувствовать, что мы все можем, когда не будем бороться между собой. Я знаю, что есть тяжелые проблемы. Нам нужно найти мудрость их решить.

Когда рушится страна от коррупции, когда у нас практически исчезает мораль и духовность, нам что нужно говорить о языке? Нет, нам не нужно. Нам нужно понять друг друга и простить — за прошлое, настоящее и даже будущее. Возможно, нам нужно начать говорить на разных языках, но при этом понимать друг друга лучше. Мы не должны задавать друг другу тех вопросов, которые нас разъединяют. Мы должны протянуть руку и сказать, что с этого момента нас объединил Майдан. Ребята погибали и на Западе, и на Востоке. Последнего хоронили в Донецке. Первого в Днепропетровской области, практически рядом с моим домом. Майдан вместе готовил еду, он вместе боролся за свое будущее, но нас еще объединил и Путин.

Посмотрите что происходит: Львов говорит по-русски, Донецк — по-украински. И это для того, чтобы перекинуть мост единства и сказать агрессору «нет». Это единство — наша бесценная вещь, и нам нужно заботиться об этом ежедневно. Если вы мне доверите, я смогу перевязать Украине раны вместе с вами и вместе со всеми, кто хочет видеть свободной Украину.

Дорогі мої, я прийняла важке рішення. Практично зробивши крок з в’язниці все ж таки разом з вами стати в проломі за Україну, зробити так, щоб ми ніколи не розчаровувались. Мене питають, чому я прийняла таке рішення. Тому що я в неоплатному боргу перед кожним із вас, в неоплатному боргу перед тими, хто боровся за моє звільнення ці два з половиною роки, хто молився, хто передавав мені листи, перед тими дітьми, які малювали мені своїми руками маленькі малюночки і проносили ці малюночки, десь сховавши так, щоб не знайшли тюремники. Я хочу сказати, що я в неоплатному боргу перед вами, бо і звільнення моє з в’язниці відбулось одночасно зі звільненням України саме тому, що наші сини, наші брати пролили кров. Я ніколи в житті цього не забуду. Я ніколи в житті не припиню служити вам. Тому я вважаю, що цей внутрішніх борг — це ті зміни, які відбулись за 933 дні, 933 ночі. 933 рази у мене переплавилося все в середині. 933 рази я стала іншою людиною, я відчула на генетичному рівні, на рівні клітинному, як ви живете щодня, яке протиправ’я, приниження, яке позбавлення можливостей і прав переслідують вас щодня. Я це відчула на своїй власній долі. Сьогодні я нікому не дозволю забрати ваші життя, принизити вашу гідність, примусити вас жити в безправ’ї тому що цих 933 дні я буду пам’ятати все своє життя і завжди його звіряти з тим, що переживаєте ви щодня і як ви живете в своїх родинах. Тому я вважаю, що я більше ніж будь-який інший політик і кандидат в президенти відчуваю вашу душу. І я хочу її захистити. Дозвольте мені це зробити.

Ще хочу сказати вам, що весь цей час з того моменту, як мене «упакували» в автозак біля Печерського суду, стояло наметове містечко. Усі 933 дні. Вони стояли як символ того, що я маю надію, і що Україна має надію на звільнення. Тому я, віддаючи належне тим людям, які не відступили і не зрадили ні мене, ні Україну, хочу запросити зараз їх на сцену, щоб ми подивилися, хто там стояв, як вони боролися, і сказати їм всі слова вдячності. Я прошу представників наметового містечка зараз завітати на сцену. ..

Вони зараз мені сказали: «Вибачте, що так довго». Але я хочу сказати, що кожний день був важливим. І це далеко не всі, хто були в наметовому містечку, це далеко не всі, хто молився, боровся, підтримував мене в цих важких умовах.

Я хочу сказати: вам багато разів розповідали про те, що в мене погані стосунки з лікарями харківської лікарні. Ви пам’ятаєте? Що я їм не довіряю, що я стараюсь кудись поїхати. Я хочу вам сказати, дорогі мої, що в харківській лікарні два роки поряд зі мною була моя друга родина. Ви навіть не уявляєте, наскільки лікарі харківської лікарні, медичні сестрички, реабілітологи, які були біля мене, намагалися закрити собою мене від усього того, що я там переживала щодня. Ви просто не уявляєте, як вони, знаючи, що мені практично нічого не можна пронести, проносили якісь дрібнички, практично ризикуючи втратити роботу. Як щодня, щоранку, щовечора вони віддавали мені свою любов і підтримку. Вони стали моєю справжньою родиною. І я буду служити їм так, як і кожному з вас, тому що я в боргу перед ними і перед вами. Я хочу зараз запросити на цю сцену моїх дорогих рідних харківських лікарів, медичних сестер, реабілітологів. Вони — це частина моєї родини. Я прошу, будь ласка, запросіть на сцену.

Я хочу сказати вам, що вони справжні герої. Вони практично зі мною відсиділи термін. Їх щодня обшукували, їх щодня роздягали і одягали, у них кожен день перевіряли кишені, вони проходили через металошукачі, які встановлені в нас в аеропортах. Вони берегли мене щодня. Не вірте ніяким розмовам, що в нас з ними були непорозуміння. Вони — частина моєї родини. Я безмежно їм вдячна.

І останнє, кому я разом з вами хотіла б сказати слова подяки. Ви знаєте як важко — 20 квадратних метрів, броньовані вікна, усе заклеєно, закрито, жодного кроку не можна зробити на свіже повітря. І в цій ситуації я кожен ранок чула привітання посту №1 біля лікарні «Укрзалізниці». Там щодня — вихідні, свята, Новий рік, Різдво — не було дня, коли я, прокинувшись вранці, не чула б під вікнами «Слава Україні!» Не було жодного вечора, коли вимикали світло, щоб я не почула «Юля, тримайся!» Жодного дня не було, коли вони не прийшли б і не підтримали мене. Це пост №1. Я прошу зараз їх вийти на сцену.

Хіба я можу коли-небудь це зрадити? Хіба я можу схибити або відступити? Хіба я можу хоча б подумати про якісь речі, які вам не сподобаються? Моє життя цілком і повністю належить кожному з вас, і моя душа також належить вам. Я хочу, щоб ви відчули зміну. Я хочу зробити так, щоб жодна жертва, яку ви принесли, не була марною, і ми це з вами обов’язково зробимо.

Ви знаєте, коли кандидати в президенти починають балотуватися, у них є важка, дуже важка проблема — кого обрати довіреними особами. Завжди так було, що кожен кандидат в президенти шукає якихось зірок, героїв і чемпіонів, генералів або якихось високих політиків. А я прожила останній час таке важке життя, що моїми зірками є ви, моїми чемпіонами є ви, моїми кумирами є ви. Я ваш фан назавжди, і не потрібні ніякі інші довірені особи. Я подумала про те, що ми в подальшому житті мусимо звіряти кожен наш крок з тими абсолютно непомітними героями нашого Майдану. Я не була на Майдані. Я дивилася наш з вами Майдан через невеличкий екранчик, який там був, я не відходила ніколи. Жила разом з вами, ходила в атаку разом з вами. Я не могла дожити до ранку, щоб подивитися, що сталося з тими, кого десь забрали або побили. Ви були моїм життям весь цей час. Я не була на Майдані, але душа моя була з вами там. Тому я хотіла б сьогодні зробити своїми довіреними особами тих, зовсім не помітних на екранах телебачення, людей, які тримали Майдан на своїх руках. Я хочу, щоб їх побачила Україна. Прості люди, які готували їжу, які були волонтерами, які носили дрова, які принесли шину, яка, до речі, стала символом свободи.

Я хочу сказати, що ті непомітні, але дуже важливі для країни люди з сьогоднішнього дня стануть моїми довіреними особами. Я буду кожен день звіряти кожен свій крок з їх почуттям справедливості, з їх відчуттям віри, з їх сумлінням, і тому хочу першим представити свою першу довірену особу — Сергія Митрофанського, справжнього польового командира Майдану, якого стільки разів бачила по телебаченню, що коли змогла до нього доторкнутися при зустрічі, то просто зрозуміла, що життя змінюється.

«Дорогі брати і сестри, українці, майданів ці. Я неодноразово звертався до вас з нашої революційної сцени в нашій боротьбі за честь. Ми сьогодні повстали всі разом, як повстали тоді проти диктатури, підтримуючи один одного. Історія нам дала ще один шанс, як давала нам не раз. Українцям не потрібен цар, українцям не потрібна Росія. Українцям не потрібна сильна рука без розумної голови, і розумна голова без характеру нам також не потрібна! Нам потрібний простий, зрозумілий, але рішучий і дієвий лідер. Ми маємо з вами підтримати один одного в такі хвилини, як сьогоднішній день. Ми маємо підтримувати одного з нас, якому ми дали сьогодні шанс і можливість боротися за найвищу посаду у нашій державі — за посаду президента України. Я вірю, що Юлія Володимирівна зробить все від неї залежне заради того, щоб об’єднати нашу державу, вивести її з тих економічних руїн, які залишили нам шапкокради, і не лише тому, що в неї є всі для того людські данні, а перш за все тому, що ми, прості українці, зробили все від нас залежне, щоб сьогодні ми були поруч. І зараз ми навзамін просимо одного: разом, пліч-о-пліч вибороти краще майбутнє нам, нашим дітям, побудувати єдину соборну європейську країну».

А тепер друга моя довірена особа. Хочу сказати, що це моя повна тезка — Юлічка Володимирівна, але дуже молоденька. Вона на Майдані з першого дня.

«Доброго дня! Для мене, перш за все, великою честю є бути довіреною особою Юлії Володимирівни. Дякую Вам. Я студентка, і мені небайдужа доля моєї країни, тому з самого першого дня протестних акцій я була на Майдані. Я пов’язую дуже великі надії з перемогою Юлії Володимирівни — вирішальним фактором, який захистить нашу країну від посягань інших держав, відновить авторитет нації, відкриє кордон до європейського співтовариства та подбає про молодь. Я дякую Вам».

Я хочу представити вам свою третю довірену особу. Це звичайний лікар, який простояв на Майдані практично весь час — боровся, лікував і одночасно йшов в атаку.

«Шановна громадо, доброго дня!

Ми всі стояли на Майдані з першого дня. Ми всі знаємо ту ціну, яку Майдан заплатив, щоб здобути перемогу. Ми всі знаємо, що Майдан об’єднав, змінив і, головне, дав можливість звільнити Україну. На сьогоднішній день я є військовозобов’язаним свідомим громадянином України. Я є патріот України. Всі жахи, які відбувались на Майдані, ми мали можливість спостерігати, коли боролись з тоталітарною злочинною владою, яку Майдан переміг. Ми маємо втілити в життя зміни в Україні, а саме провести повну люстрацію, подолати корупцію і провести низку реформ. На сьогоднішній день ми маємо відстояти Україну, відстояти цілісність її кордонів. І ми маємо підняти гідність і повну бойову готовність нашої країни. Ми можемо це зробити і зробимо. Під чітким керівництвом лідера, який об’єднає народ України, лідера, який має авторитет, лідера, який представлятиме інтереси України у всьому світі. Саме таким лідером є Юлія Володимирівна Тимошенко. Хочу додати. Я на Майдані весь час, пройшов всі гарячі події, які відбувались. Подекуди чую, що Майдан не стоїть за Юлію Тимошенко. Але я хочу сказати, що ми і є Майдан, і ми стоїмо, будемо стояти і підтримувати Юлію Володимирівну Тимошенко. Ми переможемо!»

Дорогі мої, всього у президента може бути п’ять довірених осіб, тому я хочу зараз попросити піднятись на сцену жінку, яку обожнювали всі на Майдані — це Любов Степанівна Лавриненко, яка завідувала всіма харчами, які здавали на Майдан.

«Добрий день дорога громадо! Мені у своєму житті довелось пережити два Майдани. Відстояла Помаранчевий майдан — була активною. Відстояла Євромайдан, і теж була дуже активною. Я завжди підтримувала Юлію Володимирівну, її думки, її погляди, бо вони співпадали з моїми поглядами.

Я молилася за те, щоб вона витримала те пекло, в якому знаходилась. Мені здається, що людина, яка мала все, а потім не мала нічого, людина, яка їла білий хліб і яка їла чорний хліб, як ніхто може відчути на собі оті тяготи життя, в якому ми жили, оте беззаконня.

На сьогоднішній день, так думаю я і мільйони українців, країна знаходиться в такому важкому стані, що тільки одна людина може підняти нашу країну з колін, може забезпечити те, що ми хочемо, може знайти спільну мову з лідерами інших країн, може найти підтримку в інших країнах. Це людина з великої літери, це людина лідер від Бога, це  Юлія Володимирівна Тимошенко».

Остання довірена особа, яка, я вважаю, з честю може представляти і кандидата в президенти і вас, це один з героїв Майдану. Той, який боровся в сотні. Це не керівник сотні. Це звичайний боєць, якого знали дуже багато людей і який не зупинився навіть в ті дні, коли вже стріляли снайпери і мертвими падали наші хлопці. Я хочу запросити на сцену Василя Мізернюка.

«Я представляю один з підрозділів самооборони Майдану. З самого початку знаходжусь і займаюсь охороною штабу Будинку профспілок.

Дорогі побратими, я побачив відношення в особі «Беркуту» влади Януковича до нас, громадян. Я бачив, як знущалися з людей, на моїх очах гинули мої побратими. Я більше цього бачити не хочу. Я хочу жити в єдиній процвітаючій, правовій, економічно незалежній країні під назвою Україна. Я знаю Юлію Володимирівну більше 7 років. Завжди підтримував її. Я вважаю, що ця тендітна жінка може вивести нашу країну з безладу. Юліє Володимирівно, Ви наш лідер, Ви наш президент. Слава Україні!».