Це – слова типових ментальних трупів, для яких ця йолка, що вже стала символом жаху та пахнє кров’ю, важливіша за те, що нарешті, народ тєрпіл, як його називали останнім часом, припинив цими самими тєрпілами бути, зробивши нарешті спроби показати бандитам, що не завжди можна на нас класти …, одного дня ми можемо покласти у відповідь.
Я не буду корчити з себе “фу ти-ну ти” інтелігента, не тому, що не є нимм.
Надоїло бачити, як підтримують тих підорів з “Дятлу”, пишучі “Надо било убіть, я би больше навалял, всє правільно сдєлалі”.
Надоїло дивитися, як ті, хто закликав полум’яними своїми речами виходити на Майдан усіх, миттєво відхрестилися від тих, хто їм повірив та вийшов не нудні промови слухати, а діяти, відхрестилися у кращому дусі справи березневих “сніжкових терористів”, відхрестилися, залишивши молодих хлопців один на один із готовою зжерти їх живцем владою.
Надоїло бачити, як стоять на площі мого міста організовані натовпи баранів, які жруть сємкі, плюють під ноги, не слухають чергового ідіота на наспіх збудованій сцені та дружньо роблять “бе-е-е-е”, як тількі на табло зверху з’являється напис “Оплески”.
Надоїло бачити, як на асфальті виблискує кров тих, хто зробив у житті величезну помилку – ненавмисно опинився на шляху смердючих шакалів зі спецпідрозділів, як лежать на землі тіла, як висмикують прямо з лікарен постраждалих до суду, як якась тварина – суддя у дає їм по 60 днів арешту.
Надоїло слухати красиві слова з мегафонів та мікрофонів та бачити погані справи. Як головний пєтух країни у Китаї милується якимись там фігурами у музеї, у той час, як країна, яку він привів до точки кипіння, захлинається у власній крові після зачисток мусорських гнид.
Тож не час для підбирання слів. Бо поки підбиратиму, нову кров, яка може з’явитися у будь-який момент, встигне припорошити сніг…
