Вовнянко: Зустріч тіл українців, які загинули у катастрофі Боїнга – гарно зрежисоване шоу, до огиди посилений пафос

Дивлюся трансляцію зустрічі тіл українців, що загинули у катастрофі Боїнга МАУ в Ірані. Бачу – гарно зрежисоване шоу. Помпезне! З розмахом! В стилі російського телебачення ім. К. Ернста. До болі знайомі прийоми. До огиди посилений пафос.

Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Дмитро Вовнянко.

Відчуття – ніби на похоронах директора заводу, де кожен з «дорогих соратників» розливається у ніжній любові до небіжчика – хоча всі присутні знають коли і яких свиней підкладав померлому кожен з них. А говорили поза очі… Феєрія лицемірства. Звіти по загиблих на фронті давно стали просто рядками в стрічці новин. Похорон комбрига Коростельова – другого комбрига загиблого на фронті за всю війну (перший загинув в Іловайському бойовищі) пройшли скромно і непомітно. А тут…

Я слова б не сказав, якби розумів, що керівництво держави і кабмін (який прибіг на зустріч тіл у повному складі) справді щиро переймаються через трагедію. На жаль, я розумію протилежне. Все оце траурне шоу – намагання виправдатися за повну неспроможність і некомпетентність проявлені в перші дні після трагедії. Чинне керівництво країни – не політики. Вони шоумени. Там де треба швидко і ефективно реагувати на подію – вони впали в прострацію. Натомість шоу робити вони уміють. Коли треба їм.

Факт загибелі на фронті українського комбрига ЗЕкоманді псував враження від тези «розведення сил» і «просто перестати стріляти». Тому там все пройшло скромно – поховали, стрельнули, випили. Чого вам ще?!.. А тут – справа інша. Тут треба виправдовувати політичний провал ЗЕкоманди. Тому на шоу грошей не пожаліли. Бачте, мовляв, які ми хороші – співчуваємо. Прямо як Пуйло в Беслані – аналогія проситься сама.

Знаєте як все це називається? Спекуляція. Спекуляція на почуттях людей. На людській болі. Ті хто роблять таке, мають цілком певну назву – спекулянти. Так-так – бариги. І мародери. Справжні, а не то що ви там…

Що мусив робити Зеленський в цій ситуації? А думаю мусив вийти до родичів загиблих і сказати щось типу: «Вибачите нас за те що ми так обхезалися. За те що в ту хвилину, коли Іран уже визнав провину, МВС і прокуратура України все ще шукали як зробити винними в катастрофі от як раз ваших рідних. Ми…» Що? Дати їм ще 100 днів? Сказав би я…

Дивлюся я на все це – і думку гадаю. У нас тепер завжди буде так? Тепер що б не сталося – ми завжди будемо бачити спершу розгубленість і порпання штибу «аби когось не скривдити», а потім – помпезні шоу? Телекартинку замість реальності? Я хочу запитати у прибічників ЗЕ – не упоротих, а тих що уміють думати і аналізувати (сам знаю таких) – я хочу запитати, невже ви не бачите цього параду лицемірства? Невже вам не огидно від ТАКОГО піару на крові? Невже вас не нудить від совка і ернстовщини якими смердить це траурне шоу? Невже не розумієте наслідків?

Думай-Те.

Серед моїх родичів авіаторів не бракує, я дуже гарно знаю що відчувають сім’ї «на землі», відправляючи рідних у політ. Я уявляю той жах і біль які зараз відчувають родичі членів екіпажу і пасажирів. Авіатори, що загинули на посту стають часткою неба над нами – і бачать нас. Пам’ятайте це. Загиблим – вічна пам’ять. Вони житимуть допоки ми пам’ятатимемо їх.

А тим хто на трагедії людей влаштовує собі піар після лютого провалу – вічна ганьба.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

15 − seven =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh