Ранок 1 грудня, як і ніч на 30 листопада, – не віщує біди. Приблизно опівдні у Києві розпочинається небачене за масштабами віче, ініційоване лідерами опозиційних сил. Лавину людей, яка цього дня приходить на Майдан Незалежності, оцінити і полічити непросто.
За першими припущеннями – їх понад пів мільйона, але є інформація, що у закритих зведеннях міліції фігурують цифри у мільйон і навіть мільйон 400 тисяч учасників.
На мирне зібрання, яке має підтвердити вимогу імпічменту президента Януковича та заміну чинного режиму – людей приводить не тільки обурення з приводу непідписання Україною Вільнюської Угоди про асоціацію з ЄС. В ніч на 30 листопада стається іще дещо. Силовики розправляються із приблизно 200 студентами, які мирно ночують на Майдані Незалежності. Кожен, хто споглядає кадри цієї каральної операції, під час якої беркутівці б’ють кийками та копають ногами жінок та дівчат, і хто має таку можливість, – у ніч на перше грудня мчить до Києва. Цілі колони машин учасників протестної акції, проїжджаючи містами, ? сигналять в клаксони і закликають українців не бути байдужими.
На вічі виступають лідери опозиції. Мовби передчуваючи небезпеку і намагаючись попередити її, Олег ТЯГНИБОК у відповідь на заклики декотрих учасників віча до негайних і рішучих дій, як мантру, повторює слова: “Ми переможемо тільки тоді, коли буде дисципліна. І коли буде координація усіх дій”.
Опозиція повідомляє, що три опозиційні партії ? “Свобода”, “Батьківщина” та “УДАР” ? формують Штаб національного спротиву. В Україні оголошується початок загальнонаціонального страйку. “Прохання до вас і ваших родичів, друзів: зателефонувати знайомим та закликати їхати сюди. Що більше нас буде на Майдані – то швидшою буде перемога”, ? звертається до людей Олег Тягнибок. Мільйонне віче погоджується з цими словами.
Але день, який розпочинається мирним мільйонним протестом, на жаль, приносить українцям нове зрежисоване режимом криваве побоїще. Часова відстань між ним та розправою над студентами – неповні дві доби. Отож за кілька хвилин до 14 години стає відомо про нібито захоплений невідомими людьми з практично повністю закритими масками обличчями бульдозера комунальників, на якому вони їдуть до Адміністрації президента. Далі – впродовж години – розпочинається дещо таке, чого досі не знала Україна. Засоби інформації повідомляють про… штурм Адміністрації Януковича. Агресивні невідомі бойовики у масках нападають на міліцію: кидають каміння, пляшки, залізні предмети. Важливо: перший натиск цього “штурму” мають витримати ніякі не силовики, а… бійці внутрішних військ МВС, за якими… заховався “Беркут”. Власне ці бійці віком 17-18 років не чинять практично жодного спротиву і витримують кинені у них провокаторами каміння, металеві ланцюги та пляшки. Вочевидь, побиті тіла цих ні в чому не винних молодих людей, над якими, за задумом, мали вчинити розправу спровоковані провокаторами мітингувальники, – і збирався продемонструвати усьому світові режим Януковича. Продемонструвати – аби показати, що в Україні відбувається ніяка не мирна акція протесту.
Під час короткої паузи у ході побоїща робляться спроби зупинити агресивних зачинщиків “штурму”, зокрема бульдозер, котрий уже впритул під’їхав до шеренг бійців внутрішніх військ. Але ті не зважають і розпочинають бійню знову. В міліцію летить каміння, залізні ланцюги та коктейлі молотова. У відповідь – світлошумові та… газові гранати.
Якийсь час люди – і ті, хто там на місці у Києві, і ті, хто дивиться прямі репортажі, які транслюють зокрема “Громадське телебачення” та свободівець Олександр АРОНЕЦЬ – не можуть зрозуміти, що насправді відбувається. Невже це справді іще недавно мирні пікетувальники роблять цю спонтанну та божевільну спробу без серйозної підготовки захопити Адміністрацію президента!
Тим часом механізм провокації запущено. Чутки про так званий “штурм” Адміністрації Януковича поширюються зі швидкістю кулі. Уже невдовзі на Банкову рухається спровокований прийти на допомогу велетенський натовп з Майдану Незалежності. Лідери позиції – Олег Тягнибок. Арсеній Яценюк та Віталій Кличко – пробують зупинити людей, аби уникнути нових жертв та кровопролиття. Під час організованого фактично в польових умовах брифінгу Олег Тягнибок пояснює ситуацію:
“Це – провокація влади. Штаб опозиції не робить жодного кроку, попередньо не озвучивши його. Молодики, які зараз в масках діють на Банковій, цієї ночі з дозволу влади ночували у будинку офіцерів. Просимо наших мітингувальників не вестися на провокації і не брати участі у штурмі”.
“Ситуація в ніч на суботу (побиття студентів – ред.) підтвердила, що це – типовий російський сценарій. ЗМІ Росії показали те, що планували на Банковій, – нібито опозиція щось провокувала, а вже згодом “Беркут” начебто реагував на провокацію. Насправді це все брехня. Це бачимо і зараз, коли на Банковій невідомі під знаменами “Свободи”, в чорних масках провокують людей на конфлікти. Це робиться для того, аби збити з пантелику і згодом демонструвати по телебаченню, зокрема Росії, і формувати викривлену думку”, – каже Олег Тягнибок.
“Ми створили Штаб національного спротиву, куди входять політичні партії та громадські організації. Його метою буде координація людей на Майдані, де центр нашого спротиву. Має діяти провід, має бути сувора дисципліна та чітка координація. У всіх областях впродовж доби має бути створено штаби національного спротиву. Якщо ти підеш сам – це завершиться нічим. Має бути організована дія”, ? наголошує лідер “Свободи”.
Але спровоковану невідомими бойовиками бійню під Адміністрацією президента уже не так легко зупинити. Тепер уже долучаються силовики, які сунуть вперед і починають активно відтісняти мітингувальників. Цікаво, що зачинщики-провокатори в чорних масках на той час всі без винятку встигають щасливо утекти – силовики чинять розправу над простими мітингувальниками. Тоді на Банкову, де все ще триває кривава бійня і зачистка території за допомогою сльозогінного газу, що клубами стелеться площею, ? порушуючи всі правила особистої безпеки, прибуває лідер “Свободи” Олег Тягнибок та народні депутати-націоналісти. Вони стають між силовиками та мітингувальниками і в такий спосіб зупиняють бійку.
“Не можна вестися на провокації – треба повернутися на Майдан. У нас мирна акція, а те, що тут відбувається, – план Банкової, аби скликати засідання РНБО та оголосити надзвичайний стан. Якщо зараз відбудеться те, що не має статися, ? це буде просто випуск пари. Без військової стратегії все, що відбувається, – приречене на поразку. Я не пошлю людей на масакру!” ? переконує мітингувальників лідер “Свободи”.
Коли бій нарешті стихає ? стає очевидно, що за підступний спровокований невідомими бойовиками “штурм” українці заплатили дорогою ціною. Близько 200 травмованих осіб! Понад сотня госпіталізованих. Жорстоко побито народного депутата від ВО “Свобода” Андрія МІЩЕНКА, який захищав журналістів, що працювали поруч. Андрій потрапляє у лікарню зі струсом мозку й численними забоями. Під час спроби зупинити бійку цеглина потрапляє в голову народному депутатові Олексієві КАЙДІ. Список іноземних та українських журналістів, які тією чи іншою мірою потерпіли під час виконання професійних обов’язків, налічує понад три десятки. Побито журналістів “Громадського телебачення” Дмитра Гнапа і ЯківаЛюбчича – їм розбили камери та відібрали флешки. Закидали камінням знімальну групу “5 каналу”. Фотографу “Reuters” Глібу Гараничуберкутівці розбили голову.
Побили оператора телеканалу “Євроньюз” Романа Купріянова. П¬¬терпів польський журналіст ПавелПеньонжек – йому розбили голову під час однієї з атак міліції на мітингувальників. Постраждала журналістка “Українського тижня” Валерія Бурлакова – у неї під ногами вибухнула шумова граната. Від вибуху шумових гранат постраждав журналіст Макс Левін. У нього гематоми, сильні забиття. Під час штурму Банкової потерпів фотокореспондент газети “TheNewYorkTimes” Джозеф Сивенький. “Мене поранило осколком в обличчя після вибуху, який стався прямо переді мною, коли я висвітлював зіткнення біля Адміністрації президента на Банковій. Я не можу сказати точно, що це було, але я підозрюю, що це був шматок шумової гранати або газового балончика. В лікарні мені його видалили і наклали шви”, ? розповідає Джозеф.
Оприлюднюють страшні факти розправи силовиків з простими мітингувальниками. Свободівець Володимир ТИЩЕНКО відзняв шокуюче відео, як бійці “Беркуту” по-звірячому били протестувальників і журналістів, яких вдалося затягти на територію будівлі. На відео чутно, як один зі силовиків кричить до беззахисного українця: “На колєні, мразь!”
Володимир розповідає, що близько 18-ї години він, як і чимало інших журналістів, стояв біля Адміністрації президента та знімав на відео бійку. “Раптом під ногами в одного чоловіка, скоріш за все, журналіста, оскільки він також стояв поряд зі мною і тримав у руках камеру, вибухнула димова граната. Він впав на землю – я намагався його отямити, але чоловік був непритомний. За кілька секунд “Беркут” пішов у наступ, і я потягнув знепритомнілого до будівлі, аби людину попросту не затоптали. Беркутівці пробігли повз нас, так ми залишилися з іншого боку барикад. Минуло хвилин п’ять, а чоловік не приходив до тями, тому я звернувся до міліціянтів, аби ті допомогли донести постраждалого до швидкої, яка стояла біля самого входу в Адміністрацію. Після того, як пораненого шпиталізували, я накинув на голову кап’юшон і стояв біля стіни, тримаючи телефон біля вуха, – вдавав, що доповідаю щось російською, у той же час іншим телефоном, який ледь виглядав з кишені, знімав те, що відбувалося на подвір’ї. По суті, на очах у чиновників, які працюють не будь-де, а в Адміністрації гаранта Конституції, утворилася справжня катівня. Нелюди, які називають себе “Беркутом”, били людей, які нічого не могли вдіяти, а просто лежали на землі. Одному із затриманих беркутівець засунув клаптик паперу прямо до рота і плюнув в обличчя”.
Важливо. Жодного із реальних зачинщиків “штурму” не затримують і не карають. І навіть не пробують шукати. Озвірілі силовики знущаються з простих мітингувальників, яких спровокували бойовики в масках. Інтернет облітають розповіді про те, як беркутівці людям ставлять на голови чоботи і фотографуються. Як змушують ставати на коліна та віддавати честь…
Уже після закінчення бійні починається тверезий аналіз того, що і як саме усе відбувалося. Очевидці оповідають, що поведінка “штурмовиків” у чорних масках була щонайменше дивною. “Це не було спробою штурму. Штурм ? це комплекс тактичний дій. А під АП був просто розгул агресії”, пише один зі свідків у соціальній мережі. Друге запитання – як цьому захопленому бульдозеру вдалося доїхати практично до Адміністрації – хто його пропустив? Деякі провокації у той день таки вдалося зупинити. Зокрема люди затримують хлопця, що намагається підпалити пляшку із запалювальною сумішшю у натовпі людей. Молоду людину відвозять до райвідділу міліції…
Передісторія: початок війни з народом
ПОДІЇ під Адміністрацією президента мають свою сумну передісторію, що складається з низки послідовних кроків режиму проти свого народу – жорстоких і безглуздих, які вилилися у масштабний нечуваний досі протест та небачене досі неприйняття на дух чинного гаранта. Не навчений розмовляти з людьми, Янукович пішов іншим шляхом, який йому, вочевидь, “щиро” порадив колишній професійний кадебіст президент Путін. Шляхом кривавих розправ і безглуздої агресії, що огидно пахнуть совковим минулим часів НКВД.
Отож 21 листопада – оголошення Азаровим про призупинення підготовки до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Приголомшена таким кроком, 24 листопада на заклик опозиції на Європейську площу у Києві з’їжджається небачена досі кількість людей – 100 000 прибічників європейського майбутнього України. Януковичу би почухатися в голову, зазирнути в очі людям і зробити висновки з народного волевиявлення. Але він бачить перед собою тільки одні очі – лукаві очі свого наставника Путіна. Саміт “Східного партнерства” 28 та 29 листопада у Вільнюсі розвіює останні крихти надії українців. Янукович, попри намагання деяких європейських політиків, зокрема Ангели Меркель, спам’ятати нерозумного президента української держави – провалює підписання угоди. Ба більше – висловлює побажання продовжити переговори з Європою хіба що в тандемі з… представником Росії. Від 27 листопада у Вільнюсі перебуває і лідер ВО “Свободи” Олег Тягнибок, що, разом з лідерами інших опозиційних політичних сил, зустрічається з численними впливовими європейськими політиками та переконує європейське співтовариство не зачиняти перед Україною двері в Європу.
Пізно ввечері 29 листопада відбувається віче на Майдані Незалежності за участі лідерів трьох опозиційних сил, на якому вони оголошують подальший план дій, спрямований на подолання чинного режиму. Після віча його учасники роз’їжджаються на два дні по домівках – перепочити перед новим етапом боротьби. Залишається невеличка група мирної студентської молоді, яка не полишає нічний майдан, щогодини співаючи на ньому гімн України. Є тут декотрі кияни, працюють численні журналісти, в тім числі закордонних видань.
Кривава розправа над мирними студентами, яка приголомшує світ, стається близько четвертої ранку. Спрогнозувати її неможливо: досі в Україні, та й, зрештою, в жодній цивілізованій європейській державі, не відбувалося такого безглуздого та жорстокого дійства. Озброєні беркутівці, спеціально привезені для цієї каральної операції з Криму, – попросту нападають на дві сотні мирних студентів. Вони, власне, і не розганяють їх – вони, взявши в кільце, – знищують, забивають. Скидають зі сходів монумента Незалежності, гамселять кийками жінок, молодих дівчат та літніх людей, які навіть не пробують захищатися. За тими, хто намагається утекти, силовики іще метрів 400 женуться до станції метро. Як у часи монголо-татарської навали, рятуючись від озвірілих “стражів порядку”, що, за свідченнями очевидців, поводяться, як запрограмовані на розправу зомбі, ? люди ховаються в стінах Михайлівського монастиря.
Після побоїща до лікарень потрапляє понад три десятки людей – з численними, зокрема відкритими, переломами кінцівок та ребер, ранами голови. Датський журналіст JohannesWambergAndersen, який цієї ночі перебуває поблизу Майдану Незалежності, знімає відео, на якому видно, як “Беркут” волочить мітингувальників по землі, б’є їх ногами в голову важкими чоботами – хоча ці люди не чинять жодного опору. Побито відомого українського лікаря-імунолога, який цієї ночі прийшов на Майдан, журналістів іноземних видань. Після цього жорстокого розгрому щезає щонайменше шестеро людей, яких рідні досі не можуть розшукати…
Тих, кого силовики не встигають побити – виловлюють і пакують десятками в автозаки. Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк разом з іншими народними депутатами увесь ранок сидять у Шевченківському райвідділі міліції, визволяючи понад три десятки упійманих силовиками жертв. Тим часом прес-служба МВС спокійнісінько пояснює, що Майдан очистили начебто для “продовження підготовки до новорічних свят”, себто ? для встановлення новорічної йолки… Стає зрозуміло, що режим (представники котрого, нагадаємо, є найполум’янішими в світі борцями з фашизмом), вочевидь, спробував повторити трюк з безпрапорним підприємницьким майданом два роки тому. Почерк аналогічний: і тоді теж уночі намети мирних підприємців-протестувальників зрівняли з землею. Оті тільки цього разу розправа зі студентами по-фашистськи жорстока – вочевидь, прагнули відбити бажання виходити на майдани раз і назавжди.
Після цієї показової каральної операції “Беркуту” багато хто з політиків та журналістів пише, що ми заснули в Україні, а прокинулися в Білорусі. Але це навіть не білоруський варіант. Фактично відбулося насильницьке застосування методів впливу азійських диктатур на кшталт тих, які широко практикує великий друг Януковича – крихітка Путін. Єдиного не врахував режим – українська нація ? європейська, і такого азійського насилля вона не потерпить. Тож наступного дня, замість поховатися по домівках, як, вочевидь, на те сподівався режим, українці починають масово виходити на Михайлівську площу. Виходять навіть далекі від політики молоді люди, шоковані побиттям невинних студентів. Приїжджають посли багатьох країн ЄС та очільник представництва ЄС в Україні Ян Томбінський.
Злощасну “йолку”, яку мають вмостити на місці розправи, ? люди одразу нарікають кривавою та встановленою на крові. Опісля каркас цієї таки поставленої комунальниками ялинки розберуть на барикади, які тепер виростають на Майдані щоночі.
Боротьба триває. Майдан стоїть. У приміщенні КМДА діє Штаб національного спротиву. Лідери опозиції, і зокрема Олег Тягнибок, повсякчас приходять на Майдан поспілкуватися з протестувальниками. Вимоги опозиції чіткі. Це – імпічмент президента, відставка уряду і – кримінальна відповідальність усіх так званих “правоохоронців”, які підняли руку на мирну громаду. Олег Тягнибок звернувся до усіх військових, офіцерів, генералів, правоохоронців зі закликом не виконувати злочинні накази бандитської влади і переходити на бік української революції.
