На чемпіонаті світу з гірського бігу (довга дистанція – 32 кілометри) в італійському місті Премана, до складу нашої збірної і увійшла Ірина Войтович.
Якби давні греки дожили до наших днів, то б про таких людей, як Ірина Войтович сказали, що в здоровому тілі зміцнів здоровий дух. Подумайте лишень, Ірина Войтович – майстер спорту зі спортивного орієнтування, керівник гуртків у міському центрі туризму, спорту і краєзнавства, кандидат педагогічних наук, за сумісництвом – викладачка СНУ імені Лесі Українки і учасниця світового чемпіонату з гірського бігу збірної України. Який широкий кругозір захоплень цієї неординарної особистості.
Спортсменка не любить розповідати про себе, однак охоче розкриває таємниці своїх спортивних досягнень, – зізнається після розмови з волинянкою журналіст онлайн-видання Район. Луцьк.
Захоплення спортом, зокрема бігом, прищепив Ірині її батько – досвідчений вчитель фізкультури. Професійно займатися легкою атлетикою допомагає чоловік Василь – викладач університету, заступник декана з виховної роботи і тренер дружини за сумісництвом. Для своїх двох доньок Ірина – гідний приклад для наслідування.
Сміливо долає труднощі не лише гірських шляхів, а й життєві обставини заради одного – довести, що мрії та бажання людини справджуються, якщо для цього впевнено і наполегливо працювати.
Сама ж Ірина, як будь-який спортсмен, мріяла побувати і взяти участь в олімпіаді.
Мрія її здійснилася. Цього року в серпні пройшов чемпіонат світу з гірського бігу (довга дистанція – 32 кілометри) в італійському місті Премана, до складу нашої збірної і увійшла Ірина Войтович.
– Зважилася на участь у чемпіонаті світу, бо виникло бажання дужче проявити себе фізично. Наша спортсменка Анастасія Данилюк торік брала участь у чемпіонаті світу. То я її розпитала – і це був вирішальний момент для моєї участі в подібних змаганнях, – каже Ірина.
Цього року волинянка вже спробувала сили на відбірковому чемпіонаті України з гірського бігу на Прикарпатті і одержала перемогу.
Зізнається, що попри труднощі гірського бігу в Італії, зумовлені погодними умовами, наснаги долати гірський маршрут додавати українці, яких чимало в Італії, що вигуками, підбадьорюваннями підтримували наших бігунів.
– Бігли дистанцію 32 кілометри гірською місцевістю, – розповідає Ірина. – Висота гірських підйомів – 2900 метрів. Це дуже стрімкі набори і спуски.
У олімпійських забігах узяли участь майже 200 спортсменів із трьох десятків країн. Виступали у двох категоріях – чоловічій і жіночій. Була ще загальна група для аматорів – хто бажав узяти участь для ствердження волі та власних амбіцій.
– Потрібно досконало володіти технікою спуску. Кажуть: хто найшвидше долає спуски, той, як правило, виграє змагання. Тобто у спортсменів може бути однаковою фізична підготовка, але один технічно ліпше долає спуски – він або вона і виграють, – ділиться спортивними секретами Ірина.
Ірина переконана, що може досягти більшого, бо поки не має достатнього досвіду, а у цьому виді спорту лише півроку. Зізнається, що вже двічі долала Говерлу з підйомами 30 і 7 кілометрів.
Гірський біг, до речі, найважчий серед легкоатлетичних видів спорту, адже бігуни долають великі дистанції з крутими підйомами та спусками, кам’янистими та ґрунтовими шляхами. На жаль, цей вид спорт не внесли до офіційних олімпійських дисциплін, однак у нього є майбутнє. На Україні він не надто популярний, хоча офіційно розвивається понад два роки.
Отож, волиняни можуть гордитися, що їхня землячка захищала честь не лише області, але й України.
