З неймовірним болем і гордістю згадуємо нашого побратима Вадима Пугачова. 16 травня 2015 року близько 15:15 поблизу міста Щастя Вадим загинув
Про це повідомляють у 92-ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка.
Хоч Герой і був уродженцем Росії, самовіддано боровся за Україну, яку вважав своєю батьківщиною. В Україні він навчався у школі, потім опановував фах кухаря в училищі, проходив строкову службу лавах ЗСУ. Тож не дивно, що одним із перших пішов захищати рідну землю, коли на неї ступила нога чужинця.
У серпні 2014 Вадим поповнив лави захисників 92 ОМБр. Служив старшим водієм 5 роти. Заочно навчався на психолога. Був щирим та чесним, відповідальним і самовідданим бійцем.
16 травня 2015 року близько 15:15 поблизу міста Щастя Вадим загинув…Того дня російська диверсійно-розвідувальна група у кількості 14 осіб скрито наблизилася до опорного пункту «Фасад» поблизу міста Щастя Новоайдарського району Луганської області.
Молодший сержант Пугачов першим виявив диверсантів на короткій дистанції. Ворог відкрив вогонь по українському бійцю. Молодший сержант Пугачов отримав 6 кульових поранень з автомату безшумної стрільби російського виробництва АС «Вал», від яких загинув. Однак український військовослужбовець встиг крикнути, тим самим попередити товаришів про напад ворога. Ціною власного життя молодший сержант Пугачов врятував інших бійців, що знаходилися на опорному пункті.
https://www.facebook.com/92OMBr/videos/3136215373089840/
Між російською ДРГ та нашими побратимами зав’язався бій, у результаті якого атаку ворога було відбито. Українськими бійцями було захоплено в полон двох поранених військовослужбовців 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації – командира групи спеціального призначення капітана Євгена Єрофєєва та заступника командира групи спеціального призначення сержанта Олександра Александрова.
Вадиму було 40 років. В нього залишилися дружина та син Кирило. Вадим Пугачов нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
На честь нашого побратима названо вулицю в його рідному Кременчуці.
Схиляємо голови та розділяємо біль скорботи з рідними побратима…
Слава Герою…
