Є такі мудрі врівноважені люди, які воюють з ура-патріотизмом. Але тут виникає питання: якщо я – ура-патріот, який закликає не здавати свою територію без бою, то хто тоді ті, хто опонує мені?
Націонал-зрадник?
Яка у них програма, окрім навішувати на мене, і моїх однодумців ярлики?
Потроху відступати до Карпат, оформлюючи передачу територій Росії чи терористам у мінському, берлініському, міланському, женевському чи ще якомусь форматі?
Ось кажуть – добре вам в Києві з ФБ до війни закликати. А люди ближче до зони АТО бояться.
Я, сказати чесно, теж боюсь і не хочу війни. Я просто альтернативи не бачу. І це не мій вибір. Це навіть не вибір голубів миру. Війна вже йде попри нашу з вами волю. І ті, хто її розпочав, не мають жодного наміру її припинити.
Ви думаєте, що можливий мир?
Так війни ж немає! Є АТО. Для того, щоб укласти мир треба розпочати війну. Мир в результаті АТО не наступає. В результаті АТО знищуються терористи.
Не плутайте себе і не плутайте людей.
І ось вам ще одна причина – якщо ми поступимось територіями заради миру чи перемир”я, знаєте яким буде перший наслідок? Росія стане на пару сот кілометрів ближче. Оцього треба боятися, а не війни. Тим більше, що війна по суті вже давно йде.
А розуміння війни у формі стрілянини з автоматів – це теж для убогих. Вйну можна виграти і без пострілів. Якщо переконати ворога, що ви будете воювати до кінця. І я вам можу гарантувати, що заклики до перемир”я його в цьому не переконають. Це точно.
Тому нехай я буду ура-патріотом, диванним аналітимком і т.д. Аби ви готувались до війни. Аби цим почала займатися держава.
Дописувач:
