Пану Омелянові було 98 років. Він добре знав Степана Бандеру, був найближчим соратником Ярослава та Слави Стецьків. 30 червня 1941 року, одночасно з проголошенням у Львові Ярославом Стецьком Акту відновлення Української держави, оприлюднив такий самий акт у місті Долина Івано-Франківської області. За це був ув’язнений нацистами.
Пройшов тюрму на Лонцького у Львові, в’язницю Монтелюпіх у Кракові, а також концтабір Аушвіц, де провів 2,5 роки.
Після визволення оселився у Бельгії. 20 років керував закордонною Спілкою української молоді, довголітній член Ради директорів Світового конгресу українців, почесний президент Європейського конгресу українців.
Омелян Коваль — один із членів-засновників політичної партії «Конгрес українських націоналістів» на Установчих зборах ОУН 18–23 листопада 1992 року в Києві.
Перша група вітчизняних дипломатів, яка прибула до Брюсселя в 1992 році, дістала притулок у приміщенні Українського допомогового комітету, який очолював Омелян Коваль.
Його син Зенон у межах дипломатичного жесту франкомовних урядів у Бельгії був відряджений до Міністерства закордонних справ України і став спеціальним радником Посольства
України у Брюсселі, де служив від жовтня 1992-го до жовтня 1994-го.
2013 року Омелян Коваль разом із дружиною й донькою повернувся до України на постійне мешкання.
Царства Небесного та вічная пам‘ять цій видатній непересічній людині!
Тетяна Висоцька
