Колись пролєтарскій пісатєль Максим Горькій у статті “О русском крестьянстве” підбив підсумки свого багаторічного дослідження “простого наріда” московської імперії.
Про це на своїй сторінці у фейсбук пише Валерій Прозапас
Радянська цензура забороняла публікувати цей твір, бо в ньому забагато подробиць про поведінку народа-богоносця під час громадянської війни та яскраво зображено сутність тих, кого нам століттями нав’язують як “брат’єв” або взагалі як “одіннарод”, хоча деякі елементи співпадіння темного відсталого менталітету ми дійсно спостерігаємо досі.
Горький підмітив, вивчив та описав природжену нездатність рускіх людєй до облаштування місця свого проживання, їхнє постійне тяжіння до невпинної експансії, звірячу жорстокість та схильність до примітивного комунізму.
Це не проіскі ворожої пропаганди або дрімучіх бандерівців – слова російського радянського класика.
І всі ці “чесноти” більшовики зуміли використати в своєму “кінці епохі жадібності” та поставили їх на службу новій імперії – через це “О русском крестьянстве” потрапила під заборону, бо занадто показовими були збіги в описанні темної царсько-російської та змінившої її червоної орди.
Викрутаси сучасної Росфедерації мають глибоке коріння. Грузія, Донбас, Сирія, Венесуела та Африка – це не просто Путін, це набагато глибше та фундаментальніше.
І кадрам з тортурами та знущанням над полоненим сирійцем з боку російських військових дивуватися не доводиться – “русское крестьянство” традиційно свіжувало та роздирало своїх, з яких причин йому інакше відноситись до чужих?
Дивує інше – чергова спроба українців “договоріться” з тим, хто за природою недоговороздатний, мислить примітивними категоріями завойовника та ґвалтівника. Не треба бути пророком, щоби спрогнозувати нічкемність таких потуг, рано чи пізно вони вдарять в слабкі місця – як про це попереджають їхні ж класики.
…За Горьким, основою російської відсталості та волі до руйнування – є жива в віра в “сказочное царство”, де “люди живую безмятежно, без антихристовой суеты”; їхнє “безразличие, убивающее способность думать” та “множество суеверий и никаких идей”.
Нічого не нагадує?