Чи містить Святе Письмо заборону на рукотворні зображення Бога і поклоніння їм?
У Старому Завіті міститься заборона на зображення Бога людиною: «Не роби собі різьби і всякої подоби» (Вих 20,4). Але в тому ж Старому Завіті ми зустрічаємо повеління Бога про символічні зображення, до них відносяться, наприклад, мідний змій і Ковчег Заповіту. Ці знаки сповіщали про спасіння через втілення Слова. У Книзі Премудрості пояснюється: спасіння прийшло тоді не від змія, а від Того, кого змій символізував: «бо хто повертався до нього, спасався – не тим, що бачив, але тобою, Спасителю всього.» (16,7). На цей символ згодом посилатиметься і Сам Ісус: «І як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». (Ін 3,14-15).
Саме на цій підставі Сьомий Вселенський собор засудив іконоборство і прописав вшанування ікон – зображень Христа, ангелів і святих. Вшановуючи образ, ми віддаємо хвалу тому, хто на ньому зображений. Святий апостол Павло називає Ісуса Христа «образом Бога невидимого» (1 Кол 1,15). Сам Бог показав Себе в Христі.
Християнське шанування зображень не суперечить першій заповіді, яка забороняє ідолів. Дійсно, «шанування, яке надається образу, звернене до прообразу», і «той, хто шанує образ, шанує зображену на ній особистість». Шанування ікон та інших зображень – це «вираз глибокої поваги», а не поклоніння, яке личить одному лише Богу. У термінології Католицької Церкви слово «поклоніння» ніколи не відноситься до зображень.
