ПИТАННЯ: В яких випадках вчення і рішення Католицької Церкви богонатхнене?
ВІДПОВІДЬ: Твердження про те, що вчення і рішення Церкви богонатхнене, некоректне: так можна говорити про Святе Письмо, основним автором якого є Бог, хоча Він і діяв за допомогою автора. Тому те, що ми знаходимо в книгах Святого Письма, і називається Словом Божим. Але цей термін не можна вживати щодо учительства Церкви, хоча воно і збережено від помилки. Учительство Церкви залишається словом людини, а не Бога, словом Церкви, непомильність якого гарантована згори, в світлі сказаного Христом: «І Я кажу тобі: ти – Петро, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небі, а що на землі ти розвяжеш, то буде розвязане на небесах»(Мт 16,18-19).
Можна стверджувати, що запорукою учительства Церкви є Святий Дух, тому воно непомильне в тих випадках, коли виносить судження, що стосуються віри і моралі. Згідно з Другим Ватиканським собором, «ця непомильність, якою Божественний Спаситель побажав наділити Свою Церкву у визначенні вчення про віру і звичаї, простягається настільки ж широко, як і скарбниця Божественного Одкровення, яка повинна свято зберігатися і вірно викладатися» (LG 25).
Учительство Церкви виражається в двох формах. Перша – це надзвичайне учительство, тобто висловлювання ex cathedra Святішого Отця і вчення Вселенських соборів. Друга – ординарне учительство Папи і єпископів (виражене як індивідуально, так і соборно).
Надзвичайне учительство непомильне. Ординарне учительство теж є непомильним в ряді випадків. Ось що говорить про це Другий Ватиканський собор: «Хоча окремі Предстоятелі і не володіють прерогативою непомильності, проте коли вони, навіть будучи розсіяні по всій землі, але зберігаючи при цьому зв’язок спілкування один з одним і з наступником Петра, автентично вчать про питання віри і моралі і сходяться на тому, що якесь судження слід приймати як остаточне, тоді вони непомильно проголошують вчення Христа»(LG 25).
