ПИТАННЯ: Чому, якщо людина приймає тільки частково істини католицької віри, то вже вважається, що вона втратила віру, а в екуменічних відносинах вважається, що «у нас одна віра, тому що важливіше те, що об’єднує, ніж те, що розділяє»?
ВІДПОВІДЬ: Абсолютно вірно: справжня віра має на увазі прийняття істини у всій її повноті, і заперечення будь-якої з істин віри тягне за собою втрату віри як такої. Святий Тома Аквінський писав, що віра або приймається цілком, або, при запереченні однією з її істин, вона втрачається повністю.
Віра не означає прийняття очевидного, інакше це не можна було б назвати вірою. Людина віруюча приймає будь-яку істину віри, оскільки довіряє тому, хто передає цю істину, тобто Богу через Його Церкву. Якщо ми не приймаємо чогось з відкритого Богом, то наша прихильність до Бога пояснюється не вірою, довірою, а людським розумом, який вирішує, наскільки доречно прийняти ту чи іншу істину.
«У будь-якому акті віри, – писав святий Тома Аквінський, – коли ми приймаємо будь-чиї слова, найголовніше і заключне – це Той, чиїм словам ми віримо». Таким чином, той, хто приймає християнську віру, долучається своєю волею до Христа і до всього, що стосується Його вчення. Тому – стверджує святий Тома – зневіритися можна двома способами: відкидаючи Самого Христа або, навіть при бажанні долучитися до Нього, відкидаючи ті речі, яким Він вчить.
При цьому необхідно провести відмінність між об’єктивною і суб’єктивною повнотою віри. Об’єктивна повнота – це повне прийняття відкритих Богом істин. Суб’єктивна повнота – це намір людської душі прийняти всі істини, але при цьому людина, в силу недостатньої освіти або з інших міркувань, фактично не приймає до кінця вчення Христа.
З цього випливає, що ті, хто не перебувають в повному спілкуванні з Католицькою Церквою, мають суб’єктивну повноту віри, але не володіють об’єктивною.
Навіть коли ми говоримо про єресі, необхідно розрізняти між формальною і матеріальною єрессю. Формальна єресь – це коли людина свідомо і наполегливо відмовляється приймати будь-яку істину віри, знаючи, що цю істину авторитетно вчить Церква. Матеріальна ж єресь – це коли людина щиро вважає свою помилку істиною. У цьому сенсі формальна єресь веде до втрати віри, чого не можна сказати про матеріальну єресь.
Разом з тим слід додати, що поділи між християнами – це причина того, що деякі відкидають Христа. Тому екуменічний рух, пошук єдності християн – це важливий аспект церковного життя. І хоча у католиків і братів, що відокремилися, є чимало того, що їх розділяє, все ж важливіше те, що нас об’єднує: наприклад, віра в Божественне Одкровення, в Бога Єдиного в Тройці, в божественність Ісуса Христа, в Його Втілення, страсті, спокутну смерть і Воскресіння.
Екуменізм не заперечує відмінностей у вірі, але для досягнення єдності важливіше звертати увагу на те, що нас зближує.
