Чи повинен католик намагатися «навернути» юдеїв? Чи у Бога на обраний народ «свій план»?

Слідом за святим апостолом Павлом, котрий написав «я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті» (Рим. 9,3) – Церква, натхнена цим же Духом, відчуває таке ж бажання. Павло висловлюється сильними словами: він говорить «відлученим», тобто він настільки любить своїх братів по крові, що сам би вважав за краще відправитися в пекло, аби вони пізнали Ісуса Христа. Це пристрасне бажання святого Павла – не що інше, як продовження дії нашого Господа: «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас – бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві» (Гал. 3,13): Христос забажав спокутувати нашу вину замість нас, бути покараним замість нас. Це бажання було провіщене ще в Мойсеї, котрий просив Бога про смерть замість народу, який вчинив великий гріх і створив собі золотого тільця для поклоніння: «І вернувся Мойсей до Господа та й казав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів! пробач їм їхній гріх, а якщо ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав» (Вих. 32,31-32).
На відміну від народів, на яких направлена місія Церкви, навернення юдеїв полягає не в тому, щоб привести їх з язичництва до віри в Христа, але в тому, щоб вони зростали в своїй вірі, оскільки віра Авраама не зупиняється на Авраамі, але веде до Христа.

Вустами апостола Павла Господь запевняє, що навернення юдеїв відбудеться, і відбудеться воно в певний момент: «Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган, і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,І це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні! Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців. Бо дари й покликання Божі невідмінні. Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані. Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.» (Рим. 11,25-32).

Павло каже, що жорстокість сталась «частково», оскільки інша частина вже прийняла Господа і утворила першу християнську громаду. Навернення тієї, іншої частини відбудеться, коли «ввійде повне число язичників». Святий Тома Аквінський так інтерпретує ці слова: «Це означає не тільки “деяких язичників”, які наверталися в ті часи особливим чином, але стосується того часу, коли Церква буде заснована посеред всіх язичників – або повністю всіх, або більшості».

У 2015 році Папська комісія з релігійних зв’язків з юдаїзмом оприлюднила документ «Бо дари й покликання Божі непорушні». У ньому йдеться про особливий статус діалогу між католиками і євреями. Ісуса Христа можливо зрозуміти тільки в єврейському контексті Його епохи, хоча Він, як Месія і Син Божий, виходить за рамки цього історичного горизонту. Бог відкривається в Своєму Слові, звіщаючи Себе людям. Для юдеїв це Слово присутнє в Торі; для християн Слово Боже втілилось у Христі Ісусі. Між Старим і Новим Завітом існує нерозривна єдність, хоча ці два Завіти тлумачаться по-різному євреями і християнами відповідно до власних релігійних традицій. З християнської точки зору Старий Завіт можна зрозуміти і інтерпретувати у світлі Нового Завіту. Старий і Новий Завіт – це частина єдиної  історії союзу між Богом і Його народом, хоча Новий Завіт слід розглядати як звершення старозавітних обітниць.

У документі наголошується, що через Ісуса Христа, через Його смерть і воскресіння, всі люди причетні до спасіння, всі люди врятовані. Хоча юдеї і не можуть вірити в Ісуса Христа як універсального відкупителя, вони причетні до спасіння, тому що дари і покликання Божі невідмінні (пор. Рим. 11,29). Це залишається незбагненною таємницею спасенного задуму Бога.

Хоча в діалозі з юдаїзмом католики дають свідчення своєї віри в Ісуса Христа, вони утримуються від будь-якої активної спроби навернення євреїв і місіонерства серед них. Католицька Церква не передбачає ніякої інституційної місії, зверненої до євреїв, свідчить документ Папської комісії з релігійних зв’язків з юдаїзмом.

Проте Церква бажає, щоб євреї досягли повноти пізнання істини, яка перебуває у Христі. Це бажання притаманне самій природі Церкви. У літургії це бажання виражається в молитві на Страсну п’ятницю: «Помолимося і за юдеїв – за перших, до кого звернені були слова Господа Бога нашого, – щоб зростала в них любов до імені Його і вірність Його Заповіту. Всемогутній, вічний Боже, Ти дав обітницю Аврааму і його нащадкам; почуй милостиво прохання Твоєї Церкви і сподоби народ, який Ти першим взяв Собі на спадок, прийти до повноти спасіння. Через Христа, Господа нашого».

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

1 + 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh