ПИТАННЯ: Наскільки сумісні християнська віра і прагнення кар’єри? З одного боку, кар’єра пов’язана з жагою матеріальних благ і влади, з іншого – вона може стати додатковою можливістю для євангелізації в середовищі, куди Слово Боже інакше не дійде.
ВІДПОВІДЬ: Бажання просуватися вперед належить людській природі. Людина ніколи не задоволена тим, чого вона досягла, і прагне до чогось більшого. Можна сказати, що це прагнення Господь вклав в серце людини. Святий Августин пише в своїй «Сповіді»: «Ти створив нас для Себе, і не знає спокою серце наше, поки не заспокоїться в Тобі».
Однак в силу первородного гріха наша природа пошкоджена, і ми схильні також до зла. На жаль, бажання йти вперед і розвиватися часто перемішано з власними недоліками і амбіціями.
Тому ми повинні «відкоригувати» наші наміри, бажаючи просуватися не для нас самих, а для того, щоб отримати якомога більше користі від талантів, якими Господь наділив кожного з нас на благо наших ближніх, а також для того, щоб всюди розповсюджувати світло Євангелії. Мова йде не про придушення своїх бажань, а про те, щоб направити їх в правильне русло.
Щоб не потурати схильності до зла, потрібно вправлятися в протилежних чеснотах. Наприклад, бути щедрими з бідними, служити найбільш смиренним, поводитися з підлеглими так, немов би вони були нашими начальниками, умертвляти свої недобрі почуття. Замість спраги першості на кар’єрних сходах потрібно плекати в собі прагнення бути першими в щедрості, в смиренні і лагідності, в доброму ставленні до людей, бути першими в молитві і т.д.
Як писав святий Тома Аквінський, чеснотою, протилежною амбіції, є великодушність, спрямована на добро людей. Ми не можемо прагнути до чогось особисто для себе, але для Бога і ближнього.
Християнин з великим і щедрим серцем працює не для того, щоб задовольнити своє марнославство і відчути себе вище інших людей. Незалежно від займаного становища він не заздрісний, не проявляє зарозумілості, нікому не дає відчути себе нижче в моральному, інтелектуальному або соціальному плані. Він не грубить і не гнівається, ніколи не поводиться так, щоб інші відчували себе боржниками щодо нього. Навіть коли він робить багато добра людям, він все це добро приписує Богу: «Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги безкорисливі, виконали те, що повинні були зробити» (Лк 17,10).
Насправді в людині йде постійна боротьба між прагненням до влади і багатства та бажанням використовувати свої таланти на користь ближнього. Щоб вийти з неї переможцем, необхідно регулярно приступати до Таїнств і невпинно молитися.
