Наскільки сумісні християнська віра і прагнення кар’єри?

ПИТАННЯ: Наскільки сумісні християнська віра і прагнення кар’єри? З одного боку, кар’єра пов’язана з жагою матеріальних благ і влади, з іншого – вона може стати додатковою можливістю для євангелізації в середовищі, куди Слово Боже інакше не дійде.

ВІДПОВІДЬ: Бажання просуватися вперед належить людській природі. Людина ніколи не задоволена тим, чого вона досягла, і прагне до чогось більшого. Можна сказати, що це прагнення Господь вклав в серце людини. Святий Августин пише в своїй «Сповіді»: «Ти створив нас для Себе, і не знає спокою серце наше, поки не заспокоїться в Тобі».

Однак в силу первородного гріха наша природа пошкоджена, і ми схильні також до зла. На жаль, бажання йти вперед і розвиватися часто перемішано з власними недоліками і амбіціями.

Тому ми повинні «відкоригувати» наші наміри, бажаючи просуватися не для нас самих, а для того, щоб отримати якомога більше користі від талантів, якими Господь наділив кожного з нас на благо наших ближніх, а також для того, щоб всюди розповсюджувати  світло Євангелії. Мова йде не про придушення своїх бажань, а про те, щоб направити їх в правильне русло.

Щоб не потурати схильності до зла, потрібно вправлятися в протилежних чеснотах. Наприклад, бути щедрими з бідними, служити найбільш смиренним, поводитися з підлеглими так, немов би вони були нашими начальниками, умертвляти свої недобрі почуття. Замість спраги першості на кар’єрних сходах потрібно плекати в собі прагнення бути першими в щедрості, в смиренні і лагідності, в доброму ставленні до людей, бути першими в молитві і т.д.

Як писав святий Тома Аквінський, чеснотою, протилежною амбіції, є великодушність, спрямована на добро людей. Ми не можемо прагнути до чогось особисто для себе, але для Бога і ближнього.

Християнин з великим і щедрим серцем працює не для того, щоб задовольнити своє марнославство і відчути себе вище інших людей. Незалежно від займаного становища він не заздрісний, не проявляє зарозумілості, нікому не дає відчути себе нижче в моральному, інтелектуальному або соціальному плані. Він не грубить і не гнівається, ніколи не поводиться так, щоб інші відчували себе боржниками щодо нього. Навіть коли він робить багато добра людям, він все це добро приписує Богу: «Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги безкорисливі, виконали те, що повинні були зробити» (Лк 17,10).

Насправді в людині йде постійна боротьба між прагненням до влади і багатства та бажанням використовувати свої таланти на користь ближнього. Щоб вийти з неї переможцем, необхідно регулярно приступати до Таїнств і невпинно молитися.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

11 + 11 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh