Важкі питання. Як тренувати свою душу?

ПИТАННЯ: Як тренувати свою душу? Чи це можливо?

ВІДПОВІДЬ: У тлумачних словниках слово «тренувати» має наступне значенням: розвивати і зміцнювати постійною, систематичною роботою, вправами. Безумовно, це можна віднести і до душі – духовної (нематеріальної) душі, створеної безпосередньо Богом (як свідчить Катехизм Католицької Церкви, 366).

Поняття «вправ» щодо душі пов’язане зі спадщиною святого Ігнатія Лойоли. У передмові до своїх «Духовних вправ» він пояснює: «Під назвою Духовних вправ розуміється всякий спосіб випробування совісті, роздуми, споглядання, молитви словесної,  уявної та інших духовних дій, як про це буде сказано згодом. Бо як тілесною вправою є: гуляння, ходіння, бігання, так і всякий спосіб, яким душа готується і налаштовується для свого звільнення від всіх невпорядкованих потягів і, якщо вони будуть знищені, для пошуку і здобуття волі Божої щодо влаштування свого життя і для порятунку своєї душі, – називається Духовною вправою».

У пастирській практиці Церкви існують різноманітні форми спеціально організованих духовних вправ. Всі ці форми духовних вправ мають спільні риси. В першу чергу, духовні вправи – це потужний досвід Бога. Вони не є якоюсь теорією, сукупністю ідей або тем, не є різновидом проповідництва, їх не можна назвати методом. Духовні вправи захоплюють всю особистість віруючого і полягають в живому і глибоко особистому досвіді зустрічі з Богом. У цьому сенсі тренування душі – це залучення всіх аспектів, всіх здібностей, всієї особистості в цілому, її природних і надприродних вимірів, індивідуальних, соціальних аспектів в певну єдність, в сутність людини-християнина. Це тренування не відбувається лише на рівні почуттів, але перш за все воно відбувається на рівні віри. У центрі духовних вправ знаходиться Бог, Який йде назустріч нашій душі. Він наближається до нас першим, починає діалог і відкриває Самого Себе. Духовні вправи – це сповнений любові обмін між безкорисливим даром Бога і моїм «я», який здійснюється в споглядальній молитві. Можна сказати, що духовні вправи в цілому – це і є велика споглядальна молитва, в якій можна виділити особливо насичені моменти – моменти особистої і літургійної молитви.

Духовні вправи зосереджені навколо здійснення Євхаристії. Зустріч з Богом – це найтісніше спілкування, взаємне проникнення. Саме Євхаристійна жертва дозволяє пережити в повноті пасхальну таємницю, яка є центром історії спасіння і ключем для розуміння задуму Бога про світ і про наше життя.

Отже, духовні вправи – це одна велика споглядальна молитва, досвід Бога і Його спасительного задуму. Зрозуміло, цей досвід повинен охоплювати все життя християнина, але в духовних вправах цей досвід  «концентрується», залучаючи весь вимір особистості, в тому числі її час, – тому звичайний ритм життя порушується.

У документах Пап і єпископів щодо духовних вправ вживаються такі терміни, як «зосередження», «самота», «видалення», «самотність», «безмовність» і «пустеля». Це зовсім не означає, що духовні вправи і процес тренування душі відокремлює від світу і відчужує від життя: навпаки, вони спрямовані на те, щоб потім стати частиною нормального ритму життя. Духовні вправи і зміцнення своєї душі ніяк не веде до втечі від реальності або до замкнутості в собі. У духовних вправах минуле і майбутнє зустрічаються в досвіді Бога «тут і зараз». Тому, коли мова йде про тренування душі, так важливо слухати Слово Боже, і не просто слухати, а дозволити Слову перетворювати нас, слухати і відповідати на звернені до нас питання, міркувати над тим, якою є наша позиція у вічному задумі Бога. Слухання Слова Божого під час духовних вправ, як правило, здійснюється під керівництвом священика. Він не стільки проповідує, скільки «підказує», дає імпульс. У духовних вправах важливу роль відіграють бесіди зі священиком.

Мета реколекцій, мета тренування душі полягає в наверненні. Воно включає в себе не тільки аспект покаяння, але і досвід Виходу, Пасхи, стрибка, який веде до воскресіння, де і відбувається зустріч з Богом, втіленим Словом, Який помер за гріхи наші і воскрес для нашого спасіння. Навернення на духовних вправах – це готовність віддати себе Христу, встановивши стосунки глибокої дружби з Ним.

Коли слід проводити духовні вправи? Існують різні види вправ, наприклад, в деяких випадках вони проводяться в період пошуку свого покликання або перед прийняттям важливого рішення: в такі моменти ми особливо потребуємо атмосфери «пустелі» і внутрішньої свободи. Але «тренування душі» необхідне протягом усього життя для того, щоб знайти гармонійну рівновагу між ідеалом, до якого ми прагнемо, і конкретною реальністю, в якій ми живемо. Тому в пастирській практиці Церкви існують духовні вправи, які підходять для різних категорій і груп віруючих.

«Тренування душі» не обмежується періодами спеціально організованих групових або індивідуальних духовних вправ: вони стають імпульсом для повсякденного життя. Тут варто додати необхідність вдаватися до Таїнства Примирення не тільки при наявності тяжких гріхів. Сповідь звичайних гріхів множить в нас благодать, зміцнює єднання з Богом і дарує силу для подолання спокус.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

4 × 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh