ПИТАННЯ: Як тренувати свою душу? Чи це можливо?
ВІДПОВІДЬ: У тлумачних словниках слово «тренувати» має наступне значенням: розвивати і зміцнювати постійною, систематичною роботою, вправами. Безумовно, це можна віднести і до душі – духовної (нематеріальної) душі, створеної безпосередньо Богом (як свідчить Катехизм Католицької Церкви, 366).
Поняття «вправ» щодо душі пов’язане зі спадщиною святого Ігнатія Лойоли. У передмові до своїх «Духовних вправ» він пояснює: «Під назвою Духовних вправ розуміється всякий спосіб випробування совісті, роздуми, споглядання, молитви словесної, уявної та інших духовних дій, як про це буде сказано згодом. Бо як тілесною вправою є: гуляння, ходіння, бігання, так і всякий спосіб, яким душа готується і налаштовується для свого звільнення від всіх невпорядкованих потягів і, якщо вони будуть знищені, для пошуку і здобуття волі Божої щодо влаштування свого життя і для порятунку своєї душі, – називається Духовною вправою».
У пастирській практиці Церкви існують різноманітні форми спеціально організованих духовних вправ. Всі ці форми духовних вправ мають спільні риси. В першу чергу, духовні вправи – це потужний досвід Бога. Вони не є якоюсь теорією, сукупністю ідей або тем, не є різновидом проповідництва, їх не можна назвати методом. Духовні вправи захоплюють всю особистість віруючого і полягають в живому і глибоко особистому досвіді зустрічі з Богом. У цьому сенсі тренування душі – це залучення всіх аспектів, всіх здібностей, всієї особистості в цілому, її природних і надприродних вимірів, індивідуальних, соціальних аспектів в певну єдність, в сутність людини-християнина. Це тренування не відбувається лише на рівні почуттів, але перш за все воно відбувається на рівні віри. У центрі духовних вправ знаходиться Бог, Який йде назустріч нашій душі. Він наближається до нас першим, починає діалог і відкриває Самого Себе. Духовні вправи – це сповнений любові обмін між безкорисливим даром Бога і моїм «я», який здійснюється в споглядальній молитві. Можна сказати, що духовні вправи в цілому – це і є велика споглядальна молитва, в якій можна виділити особливо насичені моменти – моменти особистої і літургійної молитви.
Духовні вправи зосереджені навколо здійснення Євхаристії. Зустріч з Богом – це найтісніше спілкування, взаємне проникнення. Саме Євхаристійна жертва дозволяє пережити в повноті пасхальну таємницю, яка є центром історії спасіння і ключем для розуміння задуму Бога про світ і про наше життя.
Отже, духовні вправи – це одна велика споглядальна молитва, досвід Бога і Його спасительного задуму. Зрозуміло, цей досвід повинен охоплювати все життя християнина, але в духовних вправах цей досвід «концентрується», залучаючи весь вимір особистості, в тому числі її час, – тому звичайний ритм життя порушується.
У документах Пап і єпископів щодо духовних вправ вживаються такі терміни, як «зосередження», «самота», «видалення», «самотність», «безмовність» і «пустеля». Це зовсім не означає, що духовні вправи і процес тренування душі відокремлює від світу і відчужує від життя: навпаки, вони спрямовані на те, щоб потім стати частиною нормального ритму життя. Духовні вправи і зміцнення своєї душі ніяк не веде до втечі від реальності або до замкнутості в собі. У духовних вправах минуле і майбутнє зустрічаються в досвіді Бога «тут і зараз». Тому, коли мова йде про тренування душі, так важливо слухати Слово Боже, і не просто слухати, а дозволити Слову перетворювати нас, слухати і відповідати на звернені до нас питання, міркувати над тим, якою є наша позиція у вічному задумі Бога. Слухання Слова Божого під час духовних вправ, як правило, здійснюється під керівництвом священика. Він не стільки проповідує, скільки «підказує», дає імпульс. У духовних вправах важливу роль відіграють бесіди зі священиком.
Мета реколекцій, мета тренування душі полягає в наверненні. Воно включає в себе не тільки аспект покаяння, але і досвід Виходу, Пасхи, стрибка, який веде до воскресіння, де і відбувається зустріч з Богом, втіленим Словом, Який помер за гріхи наші і воскрес для нашого спасіння. Навернення на духовних вправах – це готовність віддати себе Христу, встановивши стосунки глибокої дружби з Ним.
Коли слід проводити духовні вправи? Існують різні види вправ, наприклад, в деяких випадках вони проводяться в період пошуку свого покликання або перед прийняттям важливого рішення: в такі моменти ми особливо потребуємо атмосфери «пустелі» і внутрішньої свободи. Але «тренування душі» необхідне протягом усього життя для того, щоб знайти гармонійну рівновагу між ідеалом, до якого ми прагнемо, і конкретною реальністю, в якій ми живемо. Тому в пастирській практиці Церкви існують духовні вправи, які підходять для різних категорій і груп віруючих.
«Тренування душі» не обмежується періодами спеціально організованих групових або індивідуальних духовних вправ: вони стають імпульсом для повсякденного життя. Тут варто додати необхідність вдаватися до Таїнства Примирення не тільки при наявності тяжких гріхів. Сповідь звичайних гріхів множить в нас благодать, зміцнює єднання з Богом і дарує силу для подолання спокус.
