ПИТАННЯ: Чому в Католицькій Церкві не допускаються до Причастя розлучені, які вступили в повторний шлюб?
ВІДПОВІДЬ: Практика Католицької Церкви, заснована на Святому Письмі, така: до євхаристійного Причастя не допускаються розлучені, які вступили в новий шлюб. Не Церква позбавляє Причастя цих віруючих, а вони самі. Вони не можуть приступати до Причастя, оскільки їх статус і життєва ситуація об’єктивно суперечить тій єдності любові між Христом і Церквою, яку позначає і актуалізує Євхаристія (читаємо про це в «Familiaris consortio», 84 параграф). У тому випадку, коли хтось один з розлучених з’єднує своє життя з іншою людиною, в той час як він пов’язаний церковним Таїнством Шлюбу зі своїм шлюбним партнером, він об’єктивно суперечить цьому смислу Євхаристії. Крім того, причащання розлучених, що вступили в новий шлюб, суперечить вчительству Церкви про нерозривності шлюбу. Якщо ж розведені розлучаються з новим партнером або живуть з ним як брат і сестра, то вони можуть бути допущені до Таїнств.
Щоб розлучені люди, які вступили в другий шлюб, змогли отримати відпущення гріхів в Таїнстві Покаяння (Сповіді), яке відкриває шлях до Причастя, вони повинні бути готові змінити свою життєву ситуацію, щоб вона не була в контрасті з нерозривністю шлюбу. Це означає, що вони повинні покаятися в скоєному – тобто в укладенні нового шлюбу при наявності нерозривного шлюбу з колишнім шлюбним партнером (адже розлучення, про яке ми говоримо, може існувати тільки на цивільному рівні, таким чином, перед Богом і Церквою людина в будь-якому випадку залишається пов’язаною шлюбними узами, навіть якщо розлучилася в РАГСі, щоб отримати відпущення гріхів і можливість приймати Причастя, розлучені, які вступили в новий шлюб, повинні покаятися в порушенні подружньої вірності і розлучитися з тим, хто не є чоловіком перед Богом. Якщо на підставі серйозних обставин це неможливо – наприклад, з огляду на виховання спільних дітей, – то ті, що живуть в позашлюбному звязку, можуть жити разом, але в повному утриманні, про що і йдеться в апостольському повчанні «Familiaris consortio». За допомогою благодаті, на яку повинен сподіватися кожен віруючий, і за допомогою їх особистих зусиль відносини між тими, що живуть в позашлюбному звязку, повинні перетворитися в відносини дружби, взаємної поваги і взаємної допомоги. Таким чином, розлучені, які вступили в новий шлюб, які щиро розкаялися і розлучилися або живуть як брат і сестра, можуть отримати відпущення гріхів і причащатися.
Але при такому рішенні слід уникати спокуси для інших віруючих. Адже іншим невідомо, що пара прийняла рішення припинити незаконне співжиття. Тому настоятель парафії може причащати їх в приватному порядку, або ж вони будуть причащатися не в своїй парафії, а в іншій, там, де їх не знають.
