ЇЙ НЕ ВСЕ ОДНО
«То була третя хвиля мобілізації. 2014 рік. В нашу лікарню прийшло 40 повісток. Всі відмовились, а я не змогла» – так розпочалась історія Світлани, медика 92 омбр імені кошового отамана Івана Сірка, у лавах ЗСУ.
ЇЇ ніжний та лагідний голос діє, як заспокійливе. В підрозділі так і кажуть: «Світлана лікує спілкуванням». Складно повірити, як ця тендітна жінка могла наважитись на кардинальний крок у житті: залишити посаду кардіолога-реабілітолога у фізіотерапевтичному відділенні, де пропрацювала 10 років, і піти до війська. «Просто мені не все-одно», – стисло відповідає співрозмовниця. І тут, здається, все зрозуміло. Вже через місяць після мобілізації Світлана працює у військовому шпиталі.
– Це був шок. Я завжди працювала з людьми, які одужують, а тут щодня сотні поранених. Лікарів не вистачало. Мені довелось швидко прилаштовуватись і працювати в хірургії. Заступаючи на зміну, страшно було виглядати у вікно, «швидкі» їхали одна за одною. Так пройшов рік. Потім були курси резервістів. А у 2017 я підписала контракт. Потрапила у 92 омбр. Бойове хрещення пройшла на ВОПі «Броня». Постійно працював снайпер. А отже ми були завжди напоготові. Вночі спала одягнена і зі складеною медичною сумкою. До страху додались багнюка та сирість. Так і звикла.
Сьогодні, після кількох років у війську, Світлана упевнена у своєму виборі. А побратими вголос зазначають: « Ця пані , незалежно від того бойове завдання чи побутове, виконує все на відмінно. Крім того Світлана – душа підрозділу. Завжди вислухає, підтримає, як мама. Кому необхідно – надасть медичну допомогу. У хлопців то тиск, то остеохондроз. Тож чоловіки упевнені: «Такі «побратими» – справжній скарб».
Сама ж Світлана планує і надалі продовжувати службу. Мріє перекваліфікуватись у психолога. Зазначає: «Я бачу, наскільки хлопцям потрібна психологічна підтримка, тож залюбки працювала б у цьому напрямку. Реабілітація – це моє».
А поки тендітна жінка на рівні із чоловіками боронить країну від агресора, адже їй не все одно!🇺🇦
