Мене просто дивує ця історія з плачем Ярославни по гривні.
Ні, я теж в розпачі. І я розумію тих, хто в розпачі. Бо погано.
Я не розумію тих, хто в здивуванні. “Зима наступила несподівано – в грудні”. Людоньки, а ви чого чекали?
Нагадаю, мова про те, що гривня може впасти навіть сильніше, ніж сьогодні, йшла ще за пів року-рік до Майдану. З цілком конкретним причин: стан економіки країни. Уже весь 2013-й рік її тримали штучно, зокрема, за рахунок резервів Нацбанку. Власне, від асоціації Янукович відмовився саме тому, що це була умова Путіна для видачі кредиту в 15 мільярдів. А кредит в 15 мільярдів Януковичу потрібен був для того, щоб утримати гривню до виборів в 2015 році. Після чого йому було вже все одно, як її відпускати і як глибоко вона могла б впасти. Цей кредит був чимось на зразок тирси, яким передбачалося набити зсередини опудало виїденої країни. Тирса, правда, все одно за рік б повисипали через діри, але до того моменту це б уже не хвилювало набивальщиків: вони доїли б залишок і втекли.
Кредиту, в підсумку, у нас немає. Абияк компенсували кредитами від МВФ. А ще у нас війна і відсутність частини підприємств, що генерують валютну виручку.
І як у такій ситуації падіння нацвалюти здається чимось неприродним? Розраховували на золото Полуботка? Поки що безвідносно талантів Гонтаревої і Яценюка з економіко-фінансовим блоком Кабміну. Так, до них повен рот претензій, але особисто я підозрюю, що утримати гривню в таких умовах не змогла б і рота чикагзьких хлопчиків (інша справа – що вони нароблять згодом). Я намагаюся зрозуміти: що, був хтось, хто підозрював стабільність курсу гривні? А на чому будувався цей дивовижний оптимізм?
Дописувач:
