У I півріччі 2013 року на українських НПЗ було перероблено трохи більше 1,5 млн т нафти, або на 43% менше, ніж за аналогічний період минулого року.За вказаний період в країні працювали тільки два з семи підприємств: Кременчуцький НПЗ і Шебелинський ГПЗ. Таким чином, обсяг переробки нафти досяг абсолютного мінімуму за весь час незалежності України, повідомляє “Комерсант-Украина” з посиланням на дані Міністерства енергетики та вугільної промисловості.
Навіть у кризовий для нафтопереробки 1999 рік українські НПЗ за перші шість місяців переробили близько 2,5 млн т. Загалом вітчизняні заводи здатні переробляти до 34 млн т нафти на рік.
У Міненерго повідомили, що через це скорочення за останні три роки роботи позбулися близько 18 тис. працівників галузі і ще більше 54 тис. співробітників суміжних компаній і підприємств.
Окрім того, ситуація в галузі негативно позначилася на надходженнях до держбюджету. Частково доходи держскарбниці були компенсовані за рахунок оподаткування збільшеного імпорту готових нафтопродуктів. Проте все ж, за даними Міненерго, втрати бюджету через ситуації у галузі становлять близько 800 млн грн на рік.
Погіршення ситуації з нафтопереробкою спостерігається з 2005 року, коли були скасовані мита на ввезення нафтопродуктів. Уряд Юлії Тимошенко тоді заявляв, що таким чином в Україні можуть стабілізуватися ціни на автомобільне паливо. Після цього у 2010 році зупинився Одеський НПЗ, потім Надвірнянський і Дрогобицький заводи, а в 2012 році був закритий один з найбільш технологічних заводів, здатний переробити до 16 млн т нафти на рік,- Лисичанський.
“Ми змушені закрити завод через збитковість нафтопереробки у країні, що пояснюється податковими пільгами для експортерів нафтопродуктів з країн Митного союзу”,- заявив тоді президент “ТНК-BP Коммерс” Дідьє Казіміро.
Нафтопереробники відзначають, що відхід НПЗ негативно позначився на ринку. “Залежність від імпорту нафтопродуктів з країн Митного союзу стала критичною. Ринок керується групою трейдерів-імпортерів,- говорить член наглядової ради ПАТ “Укртатнафта” Костянтин Бородін.- Їхня маржа становить близько 300 дол. за тонну при узгодженій експертно-аналітичною групою маржі 180 дол. за тонну і європейській маржі не більше 100 дол. за тонну”.
Утім, незважаючи на всю жалюгідність ситуації у галузі, уряд за останні вісім років мало що зробив для її зміни. Неодноразові спроби переробників пролобіювати введення мит на ввезення нафтопродуктів не увінчалися успіхом. Кабмін при цьому досить активно прагне досягти цінової стабільності на ринку, що йому вдається, – ціни в цілому відповідають світовим котируванням нафти. Так, за даними Міненерго, у I півріччі 2013 року котирування нафти марки Brent знизилися на 5 дол. за барель, або на 5,3%. При цьому вартість Аі-95 знизилася на 6 коп. за літр (-0,63%), дизпалива – на 3 коп. (на 0,3%). Схожа ситуація була і в 2012 році, коли Лисичанський НПЗ ще вносив свій вклад у ціноутворення на нафторинку: у I півріччі Brent подешевшала на 5,7%, бензин Аі-95 – на 2%, дизпаливо – на 1,6%.
Директор консалтингової компанії “А-95” Сергій Куюн зазначає, що за рахунок збільшення частки імпортних нафтопродуктів на ринку сталася диверсифікація джерел постачання палива, а також підвищилася його якість. Втім, представник концерну Orlen Lietuva (один з найбільших імпортерів нафтопродуктів – Мажейкяйський НПЗ, Литва) в Україні Ігор Майстренко заявив, що в цілому якість палива на ринку за минулі півроку не змінилася.
Деяку стурбованість викликає у економістів не тільки кількість звільнених працівників, але і вплив зростаючого імпорту на платіжний баланс країни. За даними Міненерго, за I півріччя в країну було імпортовано близько 1,15 млн т нафтопродуктів. Їхня вартість приблизно на 345 млн дол. вища, ніж аналогічний обсяг нафти. За підсумками січня-травня профіцит платіжного балансу становив 3,26 млрд дол., однак експерти очікують його погіршення в другій половині року. “Відповідно, можна очікувати посилення тиску на курс гривні. Ризики від зниження внутрішнього виробництва нафтопродуктів і зростання їхнього імпорту виглядають дуже серйозними. І уряду слід було б використовувати всі можливості для їхнього зменшення”,- резюмує виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.
Слід зазначити, що президент “Роснефти” Ігор Сечин у березні заявив, що його компанія поки не планує продавати Лисичанський НПЗ в Україні”. А у травні віце-прем’єр України Юрій Бойко повідомив, що компанія може відновити роботу підприємства ще до кінця року. Заявляла про плани запустити Одеський НПЗ і компанія ВЕТЕК, яка нещодавно закрила операцію з купівлі підприємства у російського “Лукойлу
