Пам’ятаєте історію, яка сталась 24 вересня у вже далекому 2004-му році у місті Івано-Франківськ? Тодішній кандидат в президенти Віктор Янукович впав від удару «важким тупим предметом» і потрапив до лікарні.
Жорстокою «зброєю» виявилось звичайнісіньке куряче яйце, яким тодішній студент Дмитро Романюк поцілив у прем’єр-міністра.
В той час ця подія була взята на озброєння опозицією і масово висміяна.
Про неї складали пісні, малювали карикатури, комп’ютерні ігри, кліпи і відео-ролики, Громадянська кампанія «ПОРА» зробила наліпкову кампанію, а відомий шоу-мен Дмитро Чекалкін створив торгову марку «Веселі яйця»… коротше кажучи, народ відірвався на повну, позбиткувавшись над недолугим кандидатом.
Минули вибори, минула революція, і подія почала забуватись. Однак рівно через рік у Кіровограді за ініціативою журналістів відзначили річницю цієї події, назвавши її «День яйця». Під пісні «Веселих яєць» та Помаранчевої революції охочі мали змогу взяти участь у різноманітних конкурсах, пов’язаних із яйцями. Кульмінацією було кидання яєць в мішень «невідомого політика». Акція прижилась, і з року в рік повторювалась. Змінювались організатори, змінювались конкурси, змінювались декорації… незмінною залишались назва і суть.
Однак, з перемогою Януковича, традиція обірвалась рівно на два роки (2010-11). Чому? Збіглося одразу декілька факторів. Засновники свята розчарувались в помаранчевій владі, молодіжні організації, що підтримували акцію, переобрали керівництво, деякі організатори (в т.ч. і автор) на деякий час виїхали з міста або відійшли від активної громадсько-політичної діяльності… а ті, що лишились, напевно, боялись проводити такі зухвалі опозиційні заходи…
У 2012 році традиція знову відновилась. Цього разу організатором заходу виступив осередок УДАРу. І це не дивно, адже місцевий осередок зібрав довкола себе майже всіх, хто був причетним до організації заходу в різні роки. Цього ж року захід знову не відбувся. Чому?
Вже понад рік Кіровоградський «УДАР» переслідують постійні скандали. Чи не щомісяця когось виключають з партії, звільняють з посади, ховаються від активістів, з якими не розрахувались за вибори, а останні пів-року ходили постійні чутки про «розпродаж» осередків. І от нещодавно угода купівлі-продажу Кіровоградської міської організації відбулась. Але провели її так бездарно і невміло, що покупці (т.зв. «група Онула») ризикують втратити і «покупку», і сплачені за неї кошти.
Про ці «ударні» конфлікти в Кіровограді не писали хіба що ліниві. І про «покупців» – одіозну групу екс-регіоналів з кримінальним минулим. І про «продавців» – досвідчених чиновників, які фігурували у гучних корупційних скандалах. І про «товар» – партійних активістів, з якими не розрахувались за роботу під час парламентської виборчої кампанії 2012 року.
Останній тиждень у Кіровограді був насиченим . По-перше – конфлікти в Кіровоградському УДАРі досягнули своєї кульмінації. По-друге – до міста завітав Президент – Віктор Янукович. Як же пов’язані ці події? Якщо уважно на них поглянути, ми побачимо істинні мотиви наших новонавернених «опозиційних» покупців.
Отже, на минулому тижні ми отримали сенсаційну новину про виключення з членів УДАРу голови обласної організації, 35-й номер списку кандидатів у депутати Верховної Ради (тобто першого на черзі в нардепи) Анатолія Ревенка. Останній за неповних 2 роки свого управління організацією встиг налаштувати проти себе найвідданіших своїх прибічників.
Візит президента як завжди викликав нарікання через перекриті вулиці, використання учнів та студентів у якості безкоштовної масовки на шквальному холодному вітрі, показушне прибирання, фарбування… та багато інших совкових «пережитків».
Минулого року всі опозиційні партії разом зустрічали Януковича пікетами. Нині – чомусь вирішили відсидітись «в окопах» і не висовуватись. Чому? Невже у опозиції вже не залишилось жодного питання до нашого гаранта? А може, ворог нинішніх опозиціонерів, підсилених екс-регіоналами, зовсім не Янукович?
І дійсно, якщо прослідкувати за редакційною політикою «опозиційного» сайту, близького до Миколи Онула, за риторикою його штатних коментаторів, за тезами «прикормлених» опозиціонерів, за інформаційною кампанією, що проводиться на його рекламних площах, стає зрозуміло, що увесь негатив у діях влади намагаються прив’язати до одного-єдиного прізвища – «Ларін». Подекуди такі спроби виглядають притягнутими за вуха.
Онул і його соратники залишили партію влади через особистий конфлікт із тодішнім головою Кіровоградської ОДА. Тому вся боротьба ображених екс-регіоналів проти влади схожа на звичайну розборку двох кланів. Я впевнений, що «колишніх регіоналів», рівно як і «колишніх ментів» чи «колишніх чекістів» – не буває. Вони не розуміють, що таке демократія, відкритість, відповідальність…
Чи такі «опозиціонери» потрібні партії Кличка?
Отож, сьогодні головне питання до Віталія Кличка – чи вистачить у нього сміливості вирішити головну кадрову проблему Кіровоградського УДАРу? Відновити боєздатність партійної організації, але відмовитись від потенційного нардепа? Не віддавати партійну організацію нехай і грошовитим, але з відвертим кримінальним минулим екс-регіоналам? Вибачитись перед активістами власної партії, вислухати їх і щиро подякувати їм за віддану роботу, завдяки якій партія одразу потрапила до Верховної Ради?
Вирішення питання керівництва Кіровоградського УДАРу може стати індикатором політичної зрілості нового опозиційного лідера.
Чи зможе керувати країною політик, якому не під силу навести лад у власній партії?…
Дмитро Сінченко.
