І, треба віддати належне, технологи протилежного табору таки спрацювали вдало. Запустили наратив “барига на крові” за всіма правилами, і він таки зайшов, одночасно вдаривши по найсильнішій стороні Пороха – підтримці армії.
Якщо аналізувати кампанію Пороха, то вона трималася на двох китах: дипломатія й армія (які і є основними функціями Президента). Третій – децентралізація, але вербалізувати його почали пізніше.
В дипломатичній царині Пороху немає рівних. Але для середньостатистичного обивателя це “сферичний кінь в вакуумі”. Він не може помацати ані санкції проти Росії, ані міжнародну підтримку, ані джавеліни, ані технології. Хіба Томос, але його справжнє значення усвідомлює лише інтелектуальна меншість.
З армією інакше. В кожній сім’ї є кум, брат, сват, сусід, який служить. Отримує зарплату, харчування, форму і все решту. Це те, що можна помацати, в чому можна переконатися. Й інформація про півмільярда, відданих Порохом власних грошей на армію, і “виліт” з рейтингу Форбс – це був аргумент, який було годі подолати.
Але тут же була й міна сповільненої дії.
Бо ця інформація означала, що Порох багатий! На стільки, що зміг власним коштом відновити ПВО воюючої країни. А це автоматично – червона шмата для пролетаріату. Раз багатий – значить накрав (ага, волога мрія простих людей(тм) – накрасти на рейтинг, ні не Форбс, – Цурюписького району). І включається режим чорної заздрості і нерозуміння. І тут же тавро – олігарх. Нічого, що олігарх – це той, що розвиває свій бізнес через зрощення з владою, а не навпаки, використовує прибуток для державних інтересів після заходу у владу. Багатий, у владі, значить – олігарх.
Зіграли на ключовому – нерозумінні. Невтямки простій людині(тм), як можна віддавати власні статки в державну казну, а не навпаки. Це не вкладається в картину світу, це бентежить, викликає тривогу, страх і бажання повернутися в свій комфортний світ, де влада погана, і всі йому винні.
І по цьому місцю вдарили. Злили Бігусу кримінальні справи, склепали опус, побудований за всіма правилами: 95% нецікавої правди і 5% маніпуляції, бездоказово зав’язавши все на Пороха, чим чітко потрапили в запит простих людей (тм), повернувши їх у їх звичний комфортний світ.
І вже нікого не цікавлять ні звільнений Гладковський, ні міжнародний (а не ручний) аудит Укроборонпрому – взагалі нічого.
Тому що “барига на крові” – це саме те, що хотіли почути, те, що повертає звичне болото, нівелює нові стандарти, які намагалися впровадити як результат Революції Гідності, – стандарти, коли кожен бере на себе відповідальність за свою долю і за долю країни. Ці стандарти дуже незручні для обивателя, але вони починали входити в моду, попри шалений опір.
А тепер – ура! свобода! Я нічого не винен державі, бо бариги наживаються на крові!
У цій ситуації мені особисто суто по-людськи шкода Пороха. Ти лелієш дитину, вкладаєш в неї всю душу, кошти, час, а потім вона шпортається, розбиває коліно, а тебе звинувачують у недбалому ставленні і намагаються позбавити батьківських прав. Вдарили по найболючішому, ймовірно, ще й розраховуючи вивести його з рівноваги і змусити робити дурниці. Ну але ж це Порох 
Що тут скажеш? Браво політтехнологам.
А 31го березня суспільство складатиме іспит на стійкість і зрілість. Якщо не складе, – буде дуже сумно. Я так сподівалася, що мої діти житимуть в незалежній державі. Та й я зможу дожити старість спокійно, гріючи кості десь на Закарпатті, а не воюючи.
