У цій виборчій компанії насправді є два табори – Порошенко і всі решта, які свою кампанію будують на знищенні одного кандидата, – блогер

І, треба віддати належне, технологи протилежного табору таки спрацювали вдало. Запустили наратив “барига на крові” за всіма правилами, і він таки зайшов, одночасно вдаривши по найсильнішій стороні Пороха – підтримці армії.

Якщо аналізувати кампанію Пороха, то вона трималася на двох китах: дипломатія й армія (які і є основними функціями Президента). Третій – децентралізація, але вербалізувати його почали пізніше.

В дипломатичній царині Пороху немає рівних. Але для середньостатистичного обивателя це “сферичний кінь в вакуумі”. Він не може помацати ані санкції проти Росії, ані міжнародну підтримку, ані джавеліни, ані технології. Хіба Томос, але його справжнє значення усвідомлює лише інтелектуальна меншість.

З армією інакше. В кожній сім’ї є кум, брат, сват, сусід, який служить. Отримує зарплату, харчування, форму і все решту. Це те, що можна помацати, в чому можна переконатися. Й інформація про півмільярда, відданих Порохом власних грошей на армію, і “виліт” з рейтингу Форбс – це був аргумент, який було годі подолати.

Але тут же була й міна сповільненої дії.
Бо ця інформація означала, що Порох багатий! На стільки, що зміг власним коштом відновити ПВО воюючої країни. А це автоматично – червона шмата для пролетаріату. Раз багатий – значить накрав (ага, волога мрія простих людей(тм) – накрасти на рейтинг, ні не Форбс, – Цурюписького району). І включається режим чорної заздрості і нерозуміння. І тут же тавро – олігарх. Нічого, що олігарх – це той, що розвиває свій бізнес через зрощення з владою, а не навпаки, використовує прибуток для державних інтересів після заходу у владу. Багатий, у владі, значить – олігарх.

Зіграли на ключовому – нерозумінні. Невтямки простій людині(тм), як можна віддавати власні статки в державну казну, а не навпаки. Це не вкладається в картину світу, це бентежить, викликає тривогу, страх і бажання повернутися в свій комфортний світ, де влада погана, і всі йому винні.

І по цьому місцю вдарили. Злили Бігусу кримінальні справи, склепали опус, побудований за всіма правилами: 95% нецікавої правди і 5% маніпуляції, бездоказово зав’язавши все на Пороха, чим чітко потрапили в запит простих людей (тм), повернувши їх у їх звичний комфортний світ.

І вже нікого не цікавлять ні звільнений Гладковський, ні міжнародний (а не ручний) аудит Укроборонпрому – взагалі нічого.
Тому що “барига на крові” – це саме те, що хотіли почути, те, що повертає звичне болото, нівелює нові стандарти, які намагалися впровадити як результат Революції Гідності, – стандарти, коли кожен бере на себе відповідальність за свою долю і за долю країни. Ці стандарти дуже незручні для обивателя, але вони починали входити в моду, попри шалений опір.
А тепер – ура! свобода! Я нічого не винен державі, бо бариги наживаються на крові!

У цій ситуації мені особисто суто по-людськи шкода Пороха. Ти лелієш дитину, вкладаєш в неї всю душу, кошти, час, а потім вона шпортається, розбиває коліно, а тебе звинувачують у недбалому ставленні і намагаються позбавити батьківських прав. Вдарили по найболючішому, ймовірно, ще й розраховуючи вивести його з рівноваги і змусити робити дурниці. Ну але ж це Порох 

Що тут скажеш? Браво політтехнологам.

А 31го березня суспільство складатиме іспит на стійкість і зрілість. Якщо не складе, – буде дуже сумно. Я так сподівалася, що мої діти житимуть в незалежній державі. Та й я зможу дожити старість спокійно, гріючи кості десь на Закарпатті, а не воюючи.

 

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

12 + five =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh